Легенда про Білого Вовка

Легенда про Білого Вовка

(вересень 2020 – січень 2021 рр.)

Частина 1

Село Білі води розташоване неподалік Врониць. На узбережжі річки сиділа моя сім'я: батько, мати, двоюрідний брат Алан Шир, його сім'я і я.

Мені було дев'ять років, а Алан Ширу шість років. Ми сиділи, відпочивали. Батько з дядьком ловили рибу, мати з тіткою розмовляли щось своє, а я з Аланом Широм грався. То були чудові дні. Батько у пана взяв три дня відпочинку, пан дозволив.

Мій батько Барс Зуфарський, був свинопасом і допомагав пану. Пан зробив мого батька його правою рукою, наділив його деякими титулами й привілеями. Мого батька поважали всі мешканці Врониць і  його знають всі в Велетні.

Моя мати Дара Фариза Шолпан працювала кравчинею і цирульником у Вроницях.

Я Ак Курт, в дитинстві любив гратися і мене багато в чому навчали: полюванню, битися на мечах, стріляти з лука, мовам, астрології, логікі, медицині. Вже в дитинстві, я маю талант до полювання. У Вроницях, я багато раз ходив на полювання з батьком і іншими родичами.

Врониці -  це центральне село, яке розташоване біля Велена - головної столиці, яка межує з кордоном Польщі. Увечері у нас був бенкет. Батько з дядьком пили горілку, мати з тіткою пили червоне вино, я і Алан Шир пили трав'яний відвар для здоров'я. Їли м'ясо із свині, розповідали легенди.

Вже через три дні ми всі повернулись до Врониць і більше ніколи не було таких вихідних.

Коли ми повернулись, пан сказав батькові, що треба готуватись до війни. Офірський хан Горгут Гая Тимур планує напад на Велен і Врониці. Пан про це дізнався від знайомого з Офіра, Нібраса. Коли про це, я дізнався, то зрозумів, що вже не буде так, як раніше.

Вже через два роки, розгорілась війна. Горгут Гая Тимур хан напав на Велен і захопив його. Ситуація ставала все гірше й гірше. В битві за Велен мій дідусь Ніколов Дмитар втратив свого прийомного сина Лутена. Оборона Велена  відбувалася три дні, але ворог все ж прорвав оборону і захопив Велен.

Багато людей попали в рабство до Горгута Гаї Тимура хана. В селах у Велені над  жителями знущались, поводилися з ними гірше за рабів. Ті, хто проявляв супротив, тих жорстоко вбивали. Наш пан готував війська для оборони і захисту Врониць. Вже через рік Горгут Гая Тимур хан напав на Врониці.

Мій батько брав участь в обороні Врониць. Під час оборони, він був вбитий. Наша сім'я вночі покинула село. Ми перебралися до маминих родичів в інше село, неподалік від Врониць. Через декілька днів ми дізналися, що Врониці  пало, його захопив ворог. Пана вбили, його жінку і дітей продали в рабство.  Моя мати не знала, що робити далі. Втративши чоловіка, боялася втратити єдиного сина.

Минули роки, ситуація ставала все гіршою і гіршою. Війська Горгута Гаї Тимура хана захоплювали все більше і більше селищ на Передньому краю. Вже вісім років йде ця війна, ситуація не покращується.

Минувші роки дитинства вже не повернути, мені вже двадцять років, я став справжнім воїном. Я досі пам'ятаю ті події, через які загинув мій батько, а ось два роки тому, моя мати подорожувала до сестри за кордон, вона так і не повернулася. Родичка каже, що вона навіть не бачилася з нею.

Зараз, я живу з родичами і своїм двоюрідним братом Аланом Широм. Також в мене є кохана дівчина, ми ще поки що не одружені, але вже збираємося свататися. Мою кохану звуть Аліна Рижова. Сім'я Рижових кочовики із Хорватії.

Її батько Любомир Рижовий  відомий мисливець, займається багатьма видами ремесл.

Її мати бард, працює в таверні офіціанткою. Коли вона співає, її замінює подруга Ліна Ганчев.

В Аліни є старший брат Адріан Рижовий. Ми з ним добре товаришуємо. Він захоплюється музикою, любить різні науки, добре складає вірші і пише балади.

Також з ними подорожує двоюрідний брат дядька Любомира Рижого -  дядько Велимир Берислав. Він був кумом для Аліни і Адріана. Вони були йому наче, як рідні діти.

Настав новий день, я з Аланом Широм вирушив на полювання. На полюванні нажаль ми нічого не спіймали, але добре провели час за розмовами.

— Ну брате, ти готовий до весілля?

— Так, а що?

— Нічого, ось з дня на день прийдуть свататись. Може навіть завтра.

Алан Шир був правий, наступного дня до нас прийшла вся сім'я Рижових, навіть Велимир Берислав. На сватанні, ми розмовляли на різні теми, а на вечір влаштували хороший бенкет. На бенкеті було багато м'яса, присутня також була випічка, вино, фрукти, різні делікатесні вироби.

Вечір видався чудовим, співали різних пісень біля вогнища і грали на музичних інструментах. Ми співали народну хорватську пісню:

Ой ти дівчино, яблучко рум'яне

Певно відьма тебе народила?

Та не відьма мене народила,

За горою мати народила.

Буря мене та холодна била

В море мене мати викидала

Сіттю моряки мене ловили,

Віддавали білій Катерині.