Глава 14

Кадора зайшов до будинку, щоб перевірити чи дівчина досі непритомна. Увесь день він слідкував за діями мольфарів і старанно підтримував морок. Не можна зараз допустити помилки. Як тільки зайде сонце, він проведе ритуал. А поки треба усе ретельно підготувати.

Багаття палало як ніколи. Дівчина, яка досі не прийшла до тями, лежала у небезпечній близькості від нього. Кадора, відкинувши всі свої сумніви, підійшов до неї і накинув шкуру вовка. Вороття назад немає. Він заплющив очі й подумки потягнувся до таємних знань. Духи відгукнулися і небезпечний танець потойбіччя розпочався.  Полум’я синіми язичками так і хотіло торкнутися сплячої Реї, але духи старанно охороняли своє. Закляття проспівано, слова сказані. Перетворення розпочалося.

Кадора зачаровано дивився на перевтілення. Це не було схоже на попередні два. Там людей ламало, вони кричали від болю. Зараз же відбувалося щось надзвичайне. Рею підхопило жовте сяйво і вона зависла в кроці від землі. Поступово тіло дівчини міняло свої обриси і набувало тваринних рис.

Рея розплющила очі. Вона не розуміла, що відбувається. Відчувала лише дивне тепло і тіло стало ніби невагомим. Рея намагалася щось згадати, щось важливе, але думка все тікала від неї. Рея відчувала себе могутньою, сильною, непереможною.

Перетворення завершилося. Сяйво зникло і на землі, біля багаття, стояв молодий дужий звір.  Кадора подивився в очі вовка. Неймовірно! Очі Реї не змінили свій колір на жовтий, а залишилися такими ж як були : праве - зелене,  ліве каре. І вовк виглядав спантеличеним та зляканим. Таке враження, що трансформувалося лише тіло, а не свідомість.

Рея розуміла, що відбувається щось дійсно дивне. Вона прекрасно бачила уночі і чула як в траві за галявиною копошиться заєць. Рея намагалася зрозуміти де вона і що коїться. Її погляд впав на чоловіка, хоча скоріше юнака, який стояв трішки осторонь. Виглядав він дивно. Вдягнений у якісь лахміття, він з подивом дивився на неї. Було щось у його аурі незрозуміле, ніби неживе. Але на привида не був схожим.

-Невже?..- тихо запитав Кадора. Рея від звуку голосу стрепенулася. Потрібно знайти брата і друзів, і розповісти їм про це місце.

Рея розвернулася і побігла. Вона наче летіла! Рея засміялася, але вийшов лише якийсь лаючий звук. Вона налякано зупинилася. Лише зараз опустила голову вниз і побачила лапи! Рея не могла у це повірити. У що її перетворили! Рея хотіла кричати і плакати, але з її горлянки виривалися лише завивання. Десь за деревом хруснула гілка. Дівчина затихла, прислухаючись до звуків лісу. Запах опалого листя заспокоював.

“Гаразд” , - подумала Рея. - “Усе одо потрібно знайти своїх”. Але ж у яку сторону йти? Рея вдихнула на повні легені і серед різноманіття запахів спробувала віднайти людський. Слабий відголосок якогось солодкого і рідного запаху ще витав у повітрі. Рея зосередилася на ньому і побігла.