Глава 12

Лука і Орсо в гнітючій тиші повернулись до будинку. Веселий сміх Реї, яка якраз розповідала мамі Кая історію з їхнього незвичного життя різко припинився, як тільки чоловіки зайшли до кімнати.

-Усе серйозніше, ніж ми думали , - відповів на допитливі погляди Орсо, - це робота мольфара, який черпає сили з потойбіччя.

Софія злякано скрикнула. Лука втомлено подивився на дітей:

-Найкраще буде, якщо на ніч ви всі залишитися тут.

-Так, ми будемо вдячні за вашу гостинність, - відповів Орсо. - Флор, ти за старшого.

-Ви що, кудись збираєтеся? - розгублено запистав Кірос.

-Мені потрібно обстежити ліс. Той мольфар не може бути далеко звідси.

-Але ж це небезпечно! - не втрималася Енна.

-Вам - так, небезпечно. Проте за себе я можу постояти , - всміхнувся Орсо.

Було вирішено усіх підлітків покласти в одній кімнаті, а Лука з Софією примостилися біля печі.  Ніч підкралася непомітно. Орсо години дві тому пішов. Підлітки, втомлені важкою дорогою, заснули миттєво. Усі, окрім Реї. Їй завжди було важко заснути на новому місці. Вона крутилась на місці, рахувала овечок, але сон все ніяк не йшов до неї. Врешті -решт, вона сіла. У такі моменти їй хочеться відчути підтримку брата. Вона подивилась як ніжно він посміхається комусь чи чомусь уві сні і вирішила не турбувати його. Рея тихенько підвелась. Можливо, свіже повітря піде їй на користь.

Дівчина вийшла на вулицю і сіла на лавочку біля хати. Зірок майже не видно за густими хмарами. Рея заплющила очі і дозволила теплому вітру погратися  її волосся. Спокій ночі порушився відчайдушним скавулінням. Рея різко відкрила очі і намагалась зрозуміти, що це був за звук. Ніби якесь собача потрапило у пастку. Рея вже чула такий звук. Коли вони з Кіросом були дітьми, у них була собака. І якогось дня вони бавилися біля річки. Рея, не розрахувавши сили, кинула псу палку, яка впала в річку. Пес з азартом побіг діставати її. Але ніхто не міг подумати, що підводна течія буде настільки сильною і собака не матиме сили піднятися назад на берег. Рея досі пам’ятала ту безпомічність і скавуління пса. З сумних спогадів її вирвав звук, який повторився знову.  Думки про небезпеку, про те, що треба було би когось покликати на допомогу, миттєво пронеслися у голові Реї. Але поки вона будитиме друзів тварина може загинути! Рея встала з лавочки і побігла на звук.

Кадора не міг повірити своїй удачі. Наславши морок на свою галявину, аби Орсо, який виглядає значно старше, ніж Кадора його пам'ятав, не зміг знайти галявину, він пішов чатувати юних мольфарів. І ось з хати вийшла дівчина. Ще й сама! Тепер Кадорі залишилося тільки майстерно зіграти на її страхах, аби виманити за хвіртку.

Рея побігла на звук, але ніде не побачила тварини. Хотіла вже повернутися назад і таки розбудити брата, як боковим зором помітила змазаний рух. Дівчина не встигла крикнути як темрява огорнула її.

-Спи, маленька пташко, - почула вона вкрадливий голос. Останнє, що побачила Рея - неприродньо яскраві зелені очі навпроти себе і темрява остаточно забрала дівчину в свої обійми.