Глава 4

Як тільки заняття закінчилося, вся компанія зібралася біля Кая.

-Що від тебе хотіла Мера? Куди ти знову влип? - не втримався Кірос і почав засипати питаннями Кая.

Кай ніяк не відреагував на його слова, що було дивним. Кірос глянув на Рею, але та знизила плечима.

-Каю, - почала обережно Енна. Хлопець все не реагував, дивився кудись повз подругу. – Каю, - повторила вона ще раз, вже різкіше. Кай нарешті скинув з себе заціпеніння і перевів погляд на Енну. Потім подився на кожного, хто стояв біля нього. Кірос, Флор, Рея, Енна. Друзі. Сім’я. З ними він міг поділитися.

-Не тут, - коротко кинув Кай і пішов по коридору до закинутого крила школи. Усі поспішили за ним.

Як тільки вони зайшли у порожній клас і двері на ними закрилися, навіть завжди спокійна Енна не витримала цієї таємничості.

-Кай, що сталося? Ти можеш нам розповісти, - дівчина підійшла і поклала руку йому на плече. Цей жест був таким звичним і теплим. Кай подивився на неї і посміхнувся

-Я знаю, що можу вам довіряти, - і Кай переповів їм розмову з пані Мерою.

-Ти не підеш сам, - заявив Кірос, дослухавши до кінця.

-Я і не буду сам. Зі мною піде хтось із наставників, - Кай явно не розумів на що натякав йому Кірос.

-Ми з тобою, - чітко сказав Кірос. Він навіть не сумнівався, що і Флор, і Рея, і Енна погодяться з ним.

Кай розгублено дивився на них. І нарешті важкість і тривога відійшли, коли він зрозумів, що його друзі справді з ним до кінця.

-Але пані Мера не дозволить всім нам вирушити у подорож, - розмірковувала в голос Енна.

-У неї не буде вибору, - весело сказала Рея.

-Ох, сестро, не знаю, що ти там придумала, але мені вже шкода пані Меру , - підморгнув їй Кірос.

На тому їх маленьке зібрання закінчилося. Було вирішено після занять усім разом йти до пані Мери.