Глава 2

Якщо у якомусь селі траплялася біда і потрібна допомога мольфара, то всі знали, що можна отримати її в Українській школі мольфарства. Для цього вистачить просто відправити птаха зі звісткою. І ось перед сніданком пані Мера отримала тривожні вісті з селища Осмолода.

"Ще є час скликати раду до початку сніданку" , - подумала Мера, коли вийшла з кабінету та пішла до кімнат, де жили викладачі.

Їх було небагато, лише троє. Це раніше Українська школа мольфарства була відомою, шанованою і  відкритою для усіх людей. Але останніми десятиліттями ситуація змінилася. Кількість міст росла, недовіра людей до надприродного збільшувалася. Церква, яка все більше завойовувала авторитет у простих людей, оголосила мольфарів і мольфарок прислужниками диявола. Істинним служителям Природи і таємних знань довелося піти у підпілля. Тому зараз у школі мольфарства всього лиш 92 учні та 4 наставника.

Через 15 хвилин, коли викладачі зібралися, Мера прочитала  послання, яке отримала. Жителі села стверджували, що тиждень тому пропав їхній односельчанин. Так як всі знали його тягу до випивки, то ніхто сильно не переживав. Проспиться, та й прийде. Проте сьогодні зранку на краю села знайшли поранену дівчину. Вся у царапинах вона стверджувала, що на неї напав величезний вовк, і ніби то бачила як потім той звір повернув собі людський облік. Чи то правда, чи ні ніхто не знає. Селом вже пішли чутки, що це був саме перевертень. Староста села відразу надіслав вісті до школи з проханням допомогти якнайшвидше, аби не сіяти паніку.

-Якщо це дійсно перевертень? – запитав Радан, світловолосий високий юнак, який 6 років тому закінчив школу. Усі мовчали. Радан перевів погляд на Йолу, свою колегу до якої він найчастіше звертався із запитаннями.

-Перевертні – це люди, на яких наклали темні чари. Люди, які навіть не пам’ятали ким вони стають після заходу сонця. Хто здатен йти проти законів природи, щоб створити чудовисько? І, головне, навіщо? – вголос міркував Орсо – найстарший наставник цієї школи. Хоча, йому було лише трішки за сорок, його зав’язане стрічкою у хвіст волосся виблискувало сивиною, що ще більше виділяло його темні очі. Стихією Орсо був вогонь і учні могли присягтися, що часом бачили у його чорних очах полум’яні іскорки.

-Гадаєш, це міг хтось бути з нашого племені? Мольфар, який обрав шлях потойбіччя? – Мера зверталася до Орсо. Він завжди був її наставником і вірним другом. Меру усі викладачі негласно визнали головною, хоча вона і не хотіла такої влади. Проте, як відомо, лише той, хто не прагне, найкраще справляється з відповідальністю. Ось і Мера, як тільки їй виповнилося 30 стала керували школою мольфарства. У її, зазвичай, таких спокійних блакитних очах плескався страх.

-Я думаю, не потрібно робити поспішних висновків, - подала голос Йола, - спочатку потрібно все перевірити. Я пропоную відправити когось з нас у  селище.

Радан кивнув, погоджуючись з пропозицією Йоли.

-Мені знайома назва того селища,- пробурмотів Орсо.

-Так. Тому що один із нас учнів якраз звідти, - відповіла Мера, - і тут я з вами теж хотіла порадитись. Говорити йому про це чи ні?

-І хто це? – поцікавився Радан. Так як учнів у школі небагато, то наставники знали історії всіх.

-Кай, - чітко промовила Мера. Перед її очима досі стояв образ того зляканого темноволосого хлопчика з очима, повними муки. Він ніколи не зізнавався наскільки боляче йому було бачити страх батьків, коли в нього прокинулася Дика Енергія. Коли твоє життя повністю змінюється за один день, коли тобі приходиться буквально тікати з дому, не попрощавшись зі своїми друзями – це залишає відбиток на душі. Кай зміг знайти тут друзів, але бували моменти, коли їхній сміх здавався несправжнім, і радість не могла торкнутися його серця. Моменти, коли він розумів, що безмежно сумує за батьками, за своїм минулим безтурботним життям. Мера бачила це і серце її краялося від того, що вона нічим не може допомогти хлопцеві.

-Але ж це його батьки боялися реакції  односельчан, то як так вийшло що ці односельчани звернулися до нас за допомогою? – щиро здивувалася Йола.

-Це його батько написав повідомлення. Він староста села.

Після  слів Мери знову запала тиша. Як же правильно вчинити? Захистити чи розказати правду?