10,41 Копальні царя Соломона

              Після сніданку, 17 квітня 2004 року, ми вирушили на екскурсію до «копалень царя Соломона». Від'їхавши від Ейлату кілометрів тридцять на північ по дорозі уздовж долини Ваді-ель-Араба, наш автобус повернув на захід і поїхав по путівцю. Проїхавши кордон, де довелося заплатити мито за відвідування історичного місця, ми почали з легким підйомом в'їжджати в країну поїдених ерозією гір. Невеликі і невисокі червонуваті гори трохи розступилися перед нами, а наш автобус в'їхав в гірську улоговину. Тут вже стояло кілька туристичних автобусів.

            Що примітного в цьому місці? Вітром видуло в цій місцевості слабкі породи, зробивши серед стрімких і високих скель широку котловину з рівною поверхнею гранту. Враження таке, ніби зроблено це штучно. У природі подібні рельєфи зустрічаються надзвичайно рідко. На протилежному боці долини Ваді-ель-Араба, в Аравійських горах, якраз навпроти цього місця по географічній широті, є подібне місце, в якому знаходиться релігійний центр ранніх християн, храмовий комплекс «Петра».

              Котловина, в яку ми приїхали, залита світлом відбитих сонячних променів від червонуватих скель, складених з пісковику, перенасиченого оксидами заліза. В улоговині немає печер, в яких могли б жити стародавні люди. Немає тут і слідів стародавніх будівель, бо в давні часи аборигени Близького Сходу жили в наметах так само, як на початку третього тисячоліття живуть у безлюдних місцях бедуїни. У цій котловині є величезний кам'яний гриб, утворений ерозією вітру з пісковику. Висота цього гриба - близько семи метрів. Під цим грибом фотографуються туристи.

             Нам показали кілька печей для виплавки металу, і сказали, що за часів царя Соломона в цих печах виплавляли мідь. Печі були вириті в суцільному камені у вигляді колодязів, які за формою нагадують величезні глечики. У такі глечики завантажували горючий матеріал з дерев, підпалювали його, а зверху на палаючі дрова скидали руду, що містить оксиди металу. Тут немає мідних, або будь-яких інших рудників, але нам сказали, що мідні рудники знаходяться на захід від цього місця. Тут немає ніякої рослинності, а в окрузі на добру сотню кілометрів немає ніяких дерев, і бути їх тут не могло, бо на пологих схилах гір в зимовий час могла зазеленіти тільки мізерна трав'яна рослинність. Дрова для виплавки руди сюди ймовірно завозили на верблюдах з району, де знаходиться Єрусалим, але це ж величезна відстань! Величезна праця вкладалася в будівництво металургійної печі, а користуватися піччю можна було тільки один раз! Нам сказали, що двічі використовувати одну піч не можна, так як стіни печі після виплавки міді ставали отруйними. Тепер зрозуміло, чому в цій місцевості немає шлаків, які неодмінно залишилися б після виплавки металу, бо шлаки залишалися в печі, а піч закидали сміттям і камінням.

               Який був сенс царю Соломону плавити в цій віддаленій місцевості мідь, якщо багаті мідні рудники знаходяться посередині між цим місцем і Єрусалимом? Тут всього лише три печі, значить, плавили тут мідь тільки три рази? Хто це робив? У всякому разі, не іудеї, бо це місце в стародавні часи не було територією Іудеї. До того ж, далеко на північному заході від цього місця є мідні рудники і ростуть дерева. І там же жили юдеї, плавили мідь і торгували нею. Аж надто божевільною виглядає ідея везти з далеких місць десятки тонн мідної руди і величезну кількість дров, для того щоб виплавити в цій віддаленій місцевості декілька сотень кілограмів міді! Виникають логічні запитання: «Хто будував тут металургійні печі? Який метал тут виплавляли?». Найімовірніше в цьому місці плавили метал галли, які жили в далекі історичні часи в місті Акаба, і відстань в сорок кілометрів від цього місця до міста Акаба не настільки вже й велика. Але, який метал вони виплавляли? У всякому разі, не мідь, бо, як ми вже знаємо, це було б не рентабельно. Гірська улоговина знаходиться між прямовисних скель. І осипів під скелями немає. І ґрунт в улоговині рівний і чистий, як би виметений віником. Ймовірно, улоговина має штучне походження. Кому, і навіщо, треба було споруджувати цю улоговину? Навколишні гірські породи перенасичені оксидами заліза. Висновок: «Стародавні галли в цій місцевості плавили залізо!». Плавили там, де добували руду, бо це розумно. Стародавні галли знали секрет виплавки заліза. Мідь можна плавити і в домашніх умовах, а для виплавки заліза необхідно споруджувати домну. Домна - металургійна піч у вигляді глечика. Саме таку конструкцію мають печі, що вироблені в гірській породі даної місцевості. Домну спорудити дуже важко, а тут ідеальне місце для спорудження домни з малими трудовими зусиллями. До того ж, подібні природні умови в природі зустрічаються виключно рідко, і рельєф даної місцевості дозволяв невеликому загону воїнів охороняти секретне на ті часи виробництво заліза від цікавих сторонніх очей.

Ізраїль. Зуби дракона. 27-го квітня 2004 р.

               Є в цій місцевості добре обладнаний вівтар, де відбувалися криваві жертвопринесення богу Малаху. Саме – Малаху, а не Молоху, як це ім'я бога-людожера вимовляють росіяни. Але є тут, крім усього іншого, цікаве місце! Я це місце називаю «Зуби Дракона». На ілюстрації вище «Зуби Дракона» добре видно.

             Висота цих скель - не менше 50-ти метрів. На фотознімку в скелях видно ущелину, що нагадує рупор величезного мегафона. На самому верху розколини видно отвір, через який проглядається дуже маленька ділянка неба. Якщо забратися вгору до цього отвору і почати що-небудь говорити, то звук людського голосу, багаторазово посилений стінами природного рупора, рознесеться по всій улоговині. Безумовно, для такого гарного відлуння необхідні певні погодні умови. Чи не в цьому місці, або ж в подібному йому, на Синайському півострові біблійний Моше забрався до горловини природного рупора і голосом «бога єврейського» говорив з єврейським народом? Ймовірно, це було саме так. Нетрудові доходи шахраїв несумірні і «божественні», бо «божественний» Моше навчив євреїв мистецтву шахрайства. У Біблії говориться, що бог з євреями говорив на горі Сіон.