10,33 Ксенофобія – Треба!

            ТРЕБА – продиктована необхідність (закон еволюції). До 1953 року єврейське питання мене зовсім не цікавило. Слово «єврей» в нашій родині вимовлялося вкрай рідко і цьому слову не надавалося ні поганого, ні хорошого значення. Я знав, що є такі люди, євреї, і не більше того.

           Я згадую той час, коли в дитячому віці після вогнепального поранення я потрапив до шпиталю селища Куйбишеве, Запорізької області, в якому головним лікарем був єврей, і медичні працівники в цьому госпіталі теж були євреями. Тоді головний лікар сказав моїй мамі, що я не проживу і трьох днів. Ймовірно, тому мої рани в госпіталі не були оброблені ніяким способом. Тільки по закінченню двох з половиною діб я потрапив на операційний стіл. В мої рани були занесені вибухом земля і сміття. У 99% таких випадків, якщо рани не оброблені в найближчі години після поранення, відбувається зараження крові, а не пізніше трьох діб настає смерть. Чому не обробили мої рани відразу ж після мого вступу в госпіталь, або ж на другий день? Тому що я не єврей? Я ще одне скажу, про те, про що промовчав в книзі «Самоствердження». У цьому госпіталі відбулася моторошна подія, що не відповідає «клятві Гіппократа», яку по закінченню медичного навчального закладу дають його випускники: В осінній призов в Радянську Армію група молодих хлопців проходила медичну комісію в цьому злощасному госпіталі. Один хлопець, який жив в сусідньому з нашим роз'їздом радгоспі, проходив медичну комісію з нагоди призову в армію. Я розповідаю про цей випадок детально, тому що жителі нашого роз'їзду і жителі радгоспу були особисто знайомі. Хлопець повернувся після проходження медичної комісії додому і заявив своїм батькам:

             – Мене забракували. У мене хворі легені і мені зробили в грудну клітку укол.

             – Як, забракували? Ти здоровий як бик! - вигукнула його сестра.

            Увечері того ж дня хлопцю стало погано. У нього піднялася висока температура. Старший брат цього хлопця запряг коней у віз і повіз хворого хлопця в Розівку. Розівка ​​теж райцентр, але це вже чужий райцентр і до Розівки було двадцять кілометрів, а до Куйбишевого тільки п'ятнадцять. Старший брат запідозрив щось недобре в діях лікаря, тому і повіз хворого брата в чужу лікарню. В дорозі хлопець помер. В Розівці тіло хлопця анатомували і виявили, що хлопець був абсолютно здоровий, але його навмисне вбили, зробивши йому укол в грудну клітку. НКВД на цей випадок відреагувало швидко. Всі хлопці, які були забраковані медичною комісією, пройшли повторний медичний огляд. Комісією було встановлено, що хлопці були абсолютно здорові до того моменту, коли їм усім навмисне були зроблені уколи. З дванадцяти забракованих медичною комісією хлопців, вдалося врятувати вісім осіб, а інші хлопці померли. У госпіталі, де мене після поранення лікували єврейським способом, і де помер мій хороший друг Вася, була заарештована і засуджена група лікарів.

              Так чи була в СРСР «Змова лікарів певного релігійно-політичного спрямування?». Не мені про це судити, бо я індивідуум, а не колектив. Тільки корінний народ, тільки аборигени мають право на своїй території виносити судове рішення без права на апеляцію. Тільки аборигенам Небо надає таке право, а не прибульцям і іновірцям! Я вжив слово «аборигени» і звертаю увагу читача на точність визначень в словах, що вживаються в викладі будь-якої інформації. В даний час між словами «абориген» і «тубілець» поставлений знак рівності, але це в корені невірно. Тубільці – народи «тієї землі», «іншої землі», але народи незалежні ні від кого, вільні народи. Слово «абориген» (aborigene) вироблено з двох слів: abord - причалювати, приєднувати; і слова gene - народ, тобто аборигени – народи корінні, але поневолені агресорами.

              Після випадку медичного терору в населених пунктах Куйбишевського району ходило безліч розмов про євреїв. У розмовах крім слова «єврей» вживалося і слово «жид», яке я тоді вперше почув. У нашому роду не прийнято було вживати слово «жид», як слово, яке відноситься до розряду образливих слів. У нашому роду карали дітей навіть за вживання слова «паразит». Поряд з тим, що в Куйбишевському районі, Запорізької області, євреїв судили за медичний тероризм, в цьому ж районі заборонялося і вживання слова «жид». За слово «жид» в цьому районі штрафували. З одного боку євреїв покарали, а з іншого боку захищали. З приводу заборони на вживання слова «жид» з'явився в Куйбишевському районі анекдот: 

              Пізно вночі на залізничному вокзалі в самоті сидів один чоловік. До нього підійшов міліціонер і запитав у нього:

           – Що ти тут робиш в пізню пору доби?

          – Я поїзд піджж ... Прошу вибачення, я під'євреюю поїзд.

           Ось тоді, в тринадцятирічному віці я вперше задумався над значеннями слів «єврей» і «жид». Слова «іудеї» я в той час не знав, бо не чув такого. У глибинах своєї свідомості я розкрив знання, з якими я прийшов у цей світ грішний, ті знання, які були закладені в мою свідомість задовго до мого народження. Моя глибинна свідомість мені сказала, що євреї і жиди, по культурі і по походженню, народи різні, і що євреї панують, а жиди виконують волю євреїв. Євреї інтелігентні, а жиди не обмежені ніякими моральними законами.

             Я не даю оцінку історичній події, яка в історії СРСР мала назву «єврейсько-медична змова», бо я не знаю достовірно про істинність того, що повідомлялося в засобах масової інформації, але все ж намагаюся розібратися в цьому. Я не беруся стверджувати, що хлопців у Куйбишевському госпіталі євреї вбили зумисне, а не через незнання медичної науки липовими докторами. І підстава у мене для цього є. Наведу кілька прикладів з життя євреїв, які я достовірно знаю: