10,24 Зіка

               Син Тамари, Євген, ще тоді, коли він жив у місті Зіхрон Яків, купив за 200 доларів білого кошеня чоловічого роду, породи «турецька ангора», і дав йому ім'я Зіка. Зіка (іврит) – іскра. Коли я з Тамарою перший раз приїхав в Зіхрон Яків до Євгена, Зіку було чотири місяці, але це був величезний білий пухнастий кіт, у якого одне око було червоного кольору, а друге око кольору синього. Восени 1998 року, коли Євген переїхав жити до нас в місто Карміель, Зіку було вже вісім місяців. Весною 1999 року, коли я був на авталі, тобто не працював, отримуючи допомогу по безробіттю, у мене було багато вільного часу, тому я міг удвох з Зікою подорожувати по дикій ущелині верхньої частини парку Офір і вулицями Карміелю. У парку Зіка вільно прогулювався, досліджуючи всі цікаві для нього місця. Зіка іноді зупинявся, коли я відставав від нього, і чекав мене, поки я підійду. Іноді і мені доводилося зупинятися, щоб почекати, поки підійде до мене Зіка.

              Я люблю всіх тварин, але в більшій мірі тих тварин, яких людині не вдалося поневолити. Точно так же я ставлюся і до людей. З незалежними тваринами і з незалежними людьми можна дружити, бо дружба ґрунтується на незалежності і повазі. Незалежність, почуття власної гідності і справедливе ставлення до всього навколишнього світу, властиве тваринам породи котячих, тому я їх найбільше люблю, незважаючи на те, що вони умовні хижаки. Котів я називаю умовними хижаками тому, що деякі особини з цієї породи тварин прекрасно обходяться без м'яса і риби. Наприклад, колись у мене був кіт на ім'я Барсік, який зовсім не їв м'ясо і рибу, але із задоволенням їв сиру картоплю і свіжі помідори, а, почувши запах свіжого огірка, він піднімав таке гучне нявкання, вимагаючи негайного частування його огірком, що відмовити йому в цьому задоволенні було неможливо.

             Серед усіх котячих тварин найбільш красиві пантери і пуми. Зіка був великим котом, і скоріше був схожий на пуму або снігового барса, ніж на кота. Ми з Зікою були справжніми друзями, бо один одного ні в чому не обманювали і ставилися один до одного строго за законами справедливості. Незалежні люди і тварини обману і несправедливого ставлення до себе нікому не прощають. Вулицями міста я водив Зіку на довгому повідку, бо цей величезний кіт, вагою до п'яти кілограмів, якщо зустрічав на своєму шляху агресивно налаштованого кота, без зволікання кидався в бійку. Коти від Зіки тікали, але в гонитві за противником Зіка міг далеко піти і загубитися. Іноді, коли Зіка в подорожі втомлювався, а я його брав на руки. Я йду по тротуару, а у мене на руках сидить величезний білий кіт. Його непомірно великий пухнастий хвіст звисає з моїх рук. Водії автомобілів, побачивши у мене на руках напрочуд гарне диво природи, зупинялися, а, дізнавшись, що це не собака, а кіт, непомірно дивувалися. Мої прогулянки з Зікою по місту несподівано і неприємно закінчилися.

              У квітні 2000 року я з Зікою після прогулянки по квітучих лугах повертався до дому, в якому ми жили. Біля під'їзду нашого будинку сидів великий кіт. Побачивши Зіку кіт сховався під легковий автомобіль, а Зика, виводячи своїм голосом агресивні рулади, чатував можливий вихід противника. Я вирішив насильно забрати Зіку додому, щоб припинити цей неприємний концерт. Я забув про те, що у хижих тварин в момент сплеску агресивних емоцій зір працює не тільки в оптичному, а й в електронному діапазоні. Зіка вже бачив зовсім не те, що йому видно в ритмі спокійного життя. Тепер він бачив не супротивника кота, а вогненний клубок живої крові, в якому найбільш яскраво світяться пульсуючі вени і артерії. Я нахилився до Зіки, щоб взяти його на руки, а він побачив вогняні спалахи пульсуючою крові в моїх венах і вчепився в кисть правої руки зубами, охопивши кисть пазурами своїх лап. Я повільно і обережно зняв з руки Зіку, заспокоївши його, але вену на правій руці в тому місці, де зазвичай промацують пульс, Зика прокусив ґрунтовно. Кров з моєї руки юшила струменем. Я звернувся в станцію швидкої допомоги, де мені обробили руку і рекомендували їхати в шпиталь, але для того щоб потрапити на прийом у шпиталь потрібно мати напрямок мого лікуючого лікаря, тому я на другий день пішов в поліклініку Маккабі. Лікарка в шпиталь мене не направила, а призначила амбулаторне лікування. На третій день рука моя опухла повністю, і почалося зараження крові. Мене відправили в шпиталь міста Наарії. У шпиталі мене поклали під крапельницю, а моєму лікареві в Карміель була відправлена ​​досить неприємна петиція з доганою за те, що мене не відправили в шпиталь в перший же день отримання травми. У поліцію міста Карміель зі шпиталю теж відправили повідомлення про те, що мене покусав кіт. Зіка був заарештований і відправлений у в'язницю для тварин. У шпиталі мені сказали, що випадки, коли коти кусають людей, хоч і рідко, але відбуваються. Мене врятували, а молодого чоловіка, якого місяць тому покусав кіт, врятувати не вдалося. Він помер, незважаючи на всі зусилля лікарів. Довго лікувалася в госпіталі і жінка, яку покусав кіт, зреагувавши на запах її тіла. У госпіталі я пролежав тиждень.

             Що можна сказати про шпиталь в місті Наарії? Подібних по конструкції медичних будівель в Україні немає. Архітектура шпиталю в Наарії ретельно продумана і спланована для створення максимальних зручностей, як для медичного персоналу, так і для пацієнтів шпиталю на всі випадки лікарняного життя. Ліжка для хворих пересувні, на колесах, і облаштовані пристроями для всіх медичних процедур, аж до операцій. До кисті пацієнта, якого поклали в шпиталь, прикріплюється бирка з комп'ютерним номером хворого, а за цим номером можна отримати з загальнодержавної медичної комп'ютерної системи всю необхідну інформацію про хвору людину. Голки для внутрішньовенного введення ліків в організм хворого вставляються в потрібних місцях тіла хворого і закріплюються там до виписки хворого з лікарні. Голки вставляє тільки той медичний працівник, в обов'язок якого це входить за приписом. Один медик вводить і ліки, і він же зніме голки з тіла хворого, коли це потрібно буде зробити. Строго розподілені серед медичного персоналу обов'язки, дозволяють контролювати діяльність персоналу лікарні і підвищують відповідальність кожного медичного працівника. В палатах встановлено по чотири пересувних ліжка, які стоять в один ряд так, як стоять автомобілі на автомобільних стоянках. Це дає можливість швидко і без суєти евакуювати ліжко з палати, або ж на ліжку в операційну залу.