10,18 Інформаційна злива

              Я на авталі. Тепер я вісім місяців буду отримувати допомогу по безробіттю. Вісім місяців оплачуваного вільного часу дозволять мені повністю присвятити себе дослідницькій роботі, спрямованої на пошуки Великого Звіра. Великий Звір - вагома частина земного світу Буття, тому я продовжував вивчати Буття. Я читав ізраїльські газети і збирав всю інформацію про народи, що живуть і жили колись на території Близького Сходу. Я купував езотеричні книги і читав їх. Мені треба було підняти і переворушити величезну масу інформації, щоб знайти осколки істинної історії, навмисне прихованої від людей. Я ходив по Карміелю і вивчав його. Ходив по околицях міста і по прилеглій до міста території. Їздив в довколишні міста для тієї ж мети. Всі мої вище перелічені розвідувальні дії були поверхневими, бо я вивчав те, що було доступно і не було прихованим. Поверхнева розвідка не дає багато інформації, бо доступна народу інформація, не більше, як ілюзія. Незалежних засобів інформації ніколи не було в світі, немає, і не буде, бо будь-який власник інформаційного каналу має власне уявлення про справедливість і власні економічні інтереси, які є редакційним фільтром, через який фільтрується і спотворюється вся інформація. Необхідно мені встановити спілкування з корінними жителями країни, щоб отримувати від них не відфільтровану і неспотвореної інформацію про історичні події. Що ж мені вдалося дізнатися? Отже:

                Сучасна держава Ізраїль народилася 14 травня 1948 року. На час народження нового Ізраїлю в Палестині налічувалося більше 10 мільйонів чоловік, а євреїв - трохи більше 250 тисяч чоловік. Як народжувався новий Ізраїль? Ця інформація мене цікавила, насамперед. Аборигени тутешніх місць - араби, іудеї і євреї, які в зрілому віці зустріли народження нового Ізраїлю, мені говорили одне й те саме: «Араби і євреї в цих краях до народження сучасного Ізраїлю жили в мирі і дружбі, співпрацюючи і поважаючи національні традиції своїх сусідів . Ми ніколи не сварилися, бо не було для цього причин». Офіційна інформація, яка в Ізраїлі публікувалася в газетах і по телебаченню, підтверджує те, що я почув від корінних жителів. У документальному телефільмі, який транслювався по ізраїльському телебаченню, свідки народження нового Ізраїлю, як іудеї, так і араби, в своїх розповідях не суперечили один одному. У документальному телефільмі свідки минулих подій розповідали:

                 а) Напередодні створення нового Ізраїлю на вулицях великих міст з'явилися бочки з напалмом. Люди не знали, що в цих бочках знаходиться, і кому вони належать. У суботні дні, коли юдеї відпочивають в своїх квартирах, на вулицях міст перехожими були тільки араби. У години пік, коли на вулицях було повно народу, ці бочки почали вибухати. Люди згорали живцем, але ці жахливі провокації не викликали помсти багатомільйонного населення арабів малому населенню іудеїв.

              б) Місто Яффо в 1948 році було найбільшим містом в Палестині. В Яффо жили араби. Яффо знаходиться недалеко від міста Тель-Авів, який в ті часи був невеликим селищем. Напередодні народження нового Ізраїлю до міста Яффо почали наближатися озброєні люди. Вони оточили арабське місто з усіх боків і стали обкопуватися. Перестрілок не було, бо араби протилежних дій не проводили, але населення міста Яффо було в панічному стані. Настала ніч. Вночі з моря до набережної міста Яффо припливло безліч іудейських яхт і баркасів. Господарі морських суден почали пропонувати місцевому населенню евакуюватися до Лівану, щоб уникнути масового знищення. Міське населення, налякане вибухами напалму на вулицях і збройною облогою міста, скористалися пропозицією і, віддавши власникам морських суден майже всі свої заощадження, евакуювалися до Лівану. На ранок наступного дня іудеї мали в своїх кишенях величезну кількість грошей і отримали безкоштовні квартири в прекрасному місті Яффо. Яффо (іврит) – Прекрасно. Те ж саме відбувалося і в місті Хайфа. Після цього був проголошений Ізраїль, і з цього історичного моменту почалася війна затяжна, кровопролитна, спрямована на вигнання з Палестини арабського населення.

              в) З першого ж дня утворення нового Ізраїлю в Палестину стали переселятися безліч іудеїв з країн Західної Європи, але приїжджали вони сюди не обживати, виділену їм Організацією Об'єднаних Націй територію, а воювати, збільшуючи життєвий простір. Іудеї на кораблях припливали в Палестину, а в порту їм замість паспортів вручали в руки автомати і посилали в бій з арабами. Безліч людей загинуло в перший же день свого перебування на Землі Обітованій, віддавши свої життя в ім'я торжества сіонізму. Ховали загиблих людей, і не знали їх імен і прізвищ. На деяких могилах є тільки імена, яке воїни встигли сказати перед своєю смертю.

              Як доставлялося гарматне м'ясо в Ізраїль? Про це є розповідь одного «свідка» тих гарячих подій, яка транслювався по ізраїльському телебаченню. Розповідь можна з повною підставою віднести до серії оповідань барона Мюнхгаузена, бо «свідок» не назвав країну, з якої він в числі репатріантів приплив на кораблі до Ізраїлю, не вказав назву корабля і не вказав ім'я капітана цього корабля. Тут я цитую, майже слово в слово «свідчення» героя того часу:

             «Велика група репатріантів за свої заощадження найняла корабель для того, щоб відправитися на свою історичну батьківщину. Корабель в двох кілометрах від ізраїльського берега зупинився. Капітан корабля нам сказав:

            – Тепер топайте до себе на батьківщину.

           Ми йому заперечили:

            – Як це, топайте? До берега не менше двох кілометрів.