Господар підприємства «Тефрон» репатріювався з СРСР вже давно, але російську мову він не забув і говорив без акценту красивою інтелігентною російською мовою. Господар був російською людиною, але нічого російського в його характері й поведінці, крім уміння говорити по-російськи, не було. Поведінка й одяг господаря «Тефрону», а також його шанобливе відношення до людей і повага до порядків, красномовно говорили про те, що він є представником касти коганів. Когани - каста царів. Я не зміг би знайти в цій людині щось таке, що можна було б поставити йому в докір. Підприємство він держав в найкращих умовах, і ставлення до робітників на цьому підприємстві було відмінним. У промисловій зоні Карміелю є аналогічне підприємство, «Дельта», що випускає таку ж продукцію, як і «Тефрон». Господар «Дельти» - інша людина, а в адміністрації «Дельти» працюють російськомовні іудеї. Порядки на «Дельті» і на «Тефроні» відрізняються так само, як відрізняються між собою Пекло і Рай. Робітникам «Тефрону» господар платив добре з постійним підвищенням заробітної плати. Їжу в їдальню привозили робочим з ресторану міста Ако. За їжу з робочих утримували 40% вартості - інша частина вартості їжі оплачувалася підприємством. У їдальнях м'ясні та рибні страви порційні, а фрукти, салати, овочі, напої, кондитерські вироби та інше, кожен робітник бере собі за потребою. У швейних цехах «Тефрону» працювали жінки-арабки і тільки 5% робітниць швейного цеху були російськомовними. Чоловікам в цех, де працюють жінки, заходити забороняється. У кожному цеху є свої їдальні, тому чоловіки і жінки навіть в обідню перерву між собою не спілкуються.
У наш цех була прийнята на роботу дуже гарна і струнка російськомовна дівчина в якості контролера продукції, що випускалася на фабриці. На роботу вона прийшла в короткій спідничці, відкривши погляду молодих арабів красиві стрункі ніжки, а глибоко декольтована кофточка відкривала майже повністю помірно повні груди. Вона своїм зовнішнім виглядом сподівалася отримати ефективний результат, і досягла його, бо була звільнена вона в той же день. В нашому цеху також працювали контролерами продукції дві російськомовні жінки. Вони могли розмовляти з чоловіками. У вільний після обіду час робочі виходили на подвір'я фабрики на свіже повітря. У двадцяти метрах від робочих нашого цеху у дворі сідали на відпочинок жінки-арабки. Араби іноді, швидкоплинно, поглядали на дівчат-арабок, але ніхто і ніколи не заводив розмови ні про жінок, ні про дівчат, бо такі розмови вважаються вкрай непристойними. Ще більш непристойно буде, якщо арабка кине хоча б швидкоплинний погляд на чоловіка, який не доводиться їй родичем.
Мало не щодня на «Тефрон» приїжджали туристи з Йорданії, з США та європейських країн. Йорданцям накривали стіл з частуваннями, але це був тільки жест гостинності, бо жінки-йорданки до столу підходили, але пригощань не торкалися.
У групі робочих «Ашморета», які працювали на «Тефроні», працювали і арабки, яких привозили на роботу з Дір-ель-Асада і з Мадж-ель-Курума. Одна арабка на ім'я Алія була дуже красивою жінкою з надзвичайно красивою фігурою. Одного ранку при вході на фабрику я привітав Алію арабською мовою:
– Алія, алян, мара хельвуа! (Здрастуй, пані прекрасна).
Реакція стрункої і красивої арабки на моє вітання була для мене несподіваною, бо Алія висловила крайнє здивування, а потім посміхнулася і приголомшила мене не менш шокуючою відповіддю на івриті:
– Шальом адоні, маток-маток. (Здрастуй, мій пан, солодкий-солодкий).
Алії було вже 40 років, але виглядала вона не старше 26 років, бо вона все ще була бетула (незаймана). В основному дівчата-арабки виходять заміж у віці 24 років і пізніше. Алії було 18 років, коли помер її батько, залишивши після себе десятеро дітей. Алія була старшою дитиною в сім'ї, тому всі турботи про матір, братів і сестер лягли на її плечі. Це стало причиною того, що Алія досі не вийшла заміж. Брати і сестри виросли, а у Алії поменшало турбот. Тепер пора б їй вийти заміж, але порядного жениха в такому віці знайти важко, тим більше такій гарній жінці, як Алія. Красуні-жінці з чудовою фігурою, та ще незайманій, вийти заміж за першого зустрічного нареченого ніяк не пристало. Питання заміжжя сильно хвилювало Алію. Одного разу я сказав їй:
– Алія, ти вийдеш заміж через чотири місяці після цього дня за красивого, багатого і дуже порядного чоловіка.
Ця розмова відбулася в травні 1998 року в присутності наших робітників. По осені того ж року Алія вийшла заміж за гарного, багатого і порядного чоловіка і була мені дуже вдячна, як ніби я влаштував їй долю. Свідки цієї розмови мені часто нагадували про мої слова і дивувалися точності мого передбачення. На «Тефроні» також працювала красива ефіопка. У неї на обличчі була довго незагойна флегмона. Я їй сказав:
– Необхідно взяти корочку чорного хліба, розпарити її і на ніч прикласти до запаленого місця.
Ефіопка виконала те, що я їй порадив, а за три дні її обличчя очистилося.
Відредаговано: 11.01.2020