10,6 Тефрон

               Моя свідомість не сприймає життя без творчої праці, тому я боюся потрапити в умови такого буття. У молоді роки я іноді уявляв собі своє життя в літньому віці: «Я на пенсії. Діти й онуки мої забезпечені. Мені робити нічого, бо турбот у мене немає. Мені залишається спокійно чекати приходу своєї смерті, якщо я не боюся її, або ж посилено займатися фізичними вправами, намагаючись якомога далі відсунути час приходу смерті, якщо я боюся її». Я уявляв собі останній етап мого життя в таких умовах і жахався: «Як можна жити без турбот і клопоту?!». Як можна марнувати час? Час - еманація Вищої Сутності Всесвіту! Неповажне ставлення до Часу – те ж саме, що й зневажливе ставлення до Вищої Сутності, а це не прощається нікому. У молоді роки і в більш зрілому віці, коли у мене не було вагомих доказів істинності моїх стверджень, мені доводилося вимовляти слова: «Час доведе мою правоту». Такі слова були рівнозначні вироку. Посилаючись на Час, я завжди розумів і явно відчував, що я Вищу Сутність взяв собі в свідки, тому неодмінно відбувалося те, про що я попереджав. Прагнення до безтурботного життя, це початкова стадія божевілля. Жити без роботи, турбот і клопоту - спосіб існування домашньої свині. Знаючи про кінцевий результат, до якого готує домашню свиню господар, слід передбачити фініш еволюції інтелекту людей, які облаштували собі безтурботне життя. До останніх днів свого життя людина повинна проводити розумову і помірну фізичну роботу.

             Я приїхав до Ізраїлю працювати, а не бездіяльно марнувати решту свого життя. У мене є діти й онуки, про які треба дбати. У мене є особисті інтереси, на виконання і захист яких необхідні гроші. Шість місяців жити і не працювати, проїдаючи «грошовий кошик», який мені виділила держава США, я не збирався. Треба шукати роботу, але незнання івриту не дозволяло мені самостійно її знайти, тому довелося сподіватися на допомогу родичів Тамари. Олена, двоюрідна сестра Тамари, роботу мені знайшла досить швидко в фірмі «Ашморет». Ця фірма займалася охороною підприємств, а також санітарним прибиранням приміщень на підприємствах. Начальником карміельского відділення «Ашморет» був марокканець на ім'я Алон. Слово «алон» в перекладі з івриту означає «дуб». Дубовий менталітет мав цей марокканець. Алон не думав, чи можливо виконати його розпорядження. Алон сказав - зав'язав. Не виконаєш розпорядження Алона - будеш звільнений.

             У євреїв імена за європейськими поняттями досить дивні. Єврейськими іменами можуть бути: назви рослин, предметів і тварин. Можуть бути іменами і якісь визначення. Визначення - це зрозуміло, це по-людськи, але імена, вироблені з назв предметів і тварин, викликають подив у людини з європейським мисленням. Алон - «дуб». Ілон, або Ілона - «дерево, що росте», бо деревина називається «ец». Аарон - «шафа». Німер - «тигр». Ар'є - «лев». Беня - «син». Гаді - «козеня». Сара - «жінка-міністр». Захар - «самець» або «чоловік». Лев - «серце». Члени релігійної касти євреїв, яким заборонено працювати, бо вони повинні тільки молитися, називаються «левіти». Ця назва вказує на те, що ця каста є серцем єврейського народу.

             Ви б дали своєму синові ім'я Шафа? Дали б ви своїй дочці ім'я Виразка? У одного англійця росіянин запитав:

             – Ти дав би своєї дочці ім'я Телятина?

            – А чому б не назвати таким ім'ям дочку? Це слово звучить ніжно і приємно, - відповів англієць.

            Господа слов'яни, ви замислюєтеся, коли придумуєте імена своїм дітям? Християнське ім'я Харитина походить від єврейського слова «харит». Хара - лайно, а харит - проріз. Господа Харитонови, вам не соромно носити таку дивну назву свого родового дерева? Євреї-священики знали, які треба привласнювати імена і прізвища двоногим свиням, які відмовилися від бога власної національної культури, і стали поклонятися богу єврейської національної культури. Ви ж читаєте Біблію. Який рівень вашого розумового стану, якщо ви не вдумувалися в біблійні слова «Бог Ізраїлю, бог Якова і бог Авраама»? Якщо ви не помітили, що в Біблії немає слів «бог європейців» і немає слів «бог слов'ян». Якщо ви не вдумувалися в слова «Ісус Назареянин - Цар Юдейський». Якщо ви не вдумувалися в слова Ісуса, сказані про самаритянку: «Не годиться віддавати собакам те, що належить дітям». Слов'яни, ваші предки - самаритяни! Не личить нормальній людині поклонятися інородцю, який називає твоїх пращурів собаками.

             У Алона досить велика черга російськомовних безробітних. Люди щодня ходять до нього в надії отримати роботу з прибирання приміщень. Мене рекомендували Алону, а він, з метою «набити ціну» роботі, що надається ним, щодня відсилав мене додому: «Прийдеш завтра». Мені 58 років. Виглядаю я не молодо і голова моя сива, а робоче місце, що звільнялося, з дуже важкими умовами праці. Алон довго не міг знайти на це місце підходящу кандидатуру. Вранці 30 березня 1998 року Алон сказав мені: «Йди за мною». Він вийшов з кабінету і майже бігом рушив по коридору, й не до ліфту, а до сходів. По сходах довелося бігти, потім в темпі скорохода рухатися по тротуару до автомашини. У машині Алон прислухався до мого дихання й залишився задоволений, бо у мене був нормальний пульс серця і рівне дихання. «Хитрий африканець» - подумав я про нього. Гірською, крутою і помірно небезпечною дорогою повіз мене Алон на південний захід від Карміеля до селища Місгав, до якого було близько 10-ти кілометрів. Між арабським містом Сахнін і єврейським селищем Місгав на гірській височині розташована промислова зона, де розташовувалися декілька підприємств.