10,4 Галілея

              На четвертий день нашого перебування в Ізраїлі Тамара вирішила поїхати в місто Карміель в гості до своїх батьків та близьких родичів. Місто Карміель знаходиться на півночі Ізраїлю. Відстань між ізраїльськими містами Афулою і Хайфою, Хайфою і Карміелем, а також між Афулою і Карміелем однакова, бо ці міста знаходяться на вершинах рівностороннього трикутника, але автобусного сполучення між Афулою і Карміелем немає, тому їхати з Афули в Карміель доводиться через Хайфу. У Хайфі слід пересісти на автобус, що йде через Карміель в північні райони Ізраїлю. Нас попередили про те, що назву міста Карміель треба вимовляти гранично правильно, так як є селище Кармель в місті Хайфа, в який ми можемо потрапити через невірної вимови назви населеного пункту.

              У Афулі ми з Тамарою сіли в комфортабельний автобус. З Донецька ми привезли тринадцятирічного кота, Сєву. З Сєвой ми і вирушили в автобусну подорож.

             – Хатуль, хатуль, - жваво заговорили в автобусі молоді дівчата, побачивши кота.

            Водій автобуса, почувши про те, що в автобусі їде хатуль, зажадав від нас, щоб ми заплатили за нього вартість проїзду дорослої людини.

            Ми їхали по красивій долині Емек Ісраель, іноді проїжджаючи вулицями населених пунктів. Тут немає типового будівництва житла. Всі будівлі різні, досить гарні, білосніжні і не втомлюють око однотонністю. Яскраве тропічне сонце на високому, по-весняному гранично чистому, синьому безхмарному небі, висвітлювало гірські масиви, зелені поля, лісові насадження і житлові споруди незвичних для європейського ока конструкцій. Краса навколишнього середовища, весняні аромати квітучих тропічних рослин і відмінні дороги, створювали чаруюче враження. У салоні автобуса з динаміків лилися звуки пісень і музики місцевої національної культури з незвичайно красивими тембровими варіаціями голосів виконавців. Серед всіх красивих і багатих голосовими варіаціями пісенних мелодій народів світу я особливо виділяю італійські і тірольські пісні, а також пісні тих іудеїв, які народилися і виховувалися в Фалястині. Російська назва «Палестина» не вірна. Місцеві араби, коли чують слово «палестина», вкрай обурюються, й при цьому сердито поправляють, чітко вимовляючи: «Фа-ля-стин».

               Центральний автовокзал в місті Хайфа по конструкції злегка нагадує центральний автовокзал в українському місті Дніпро, а по обслуговуванню пасажирів вище всяких похвал. На великому електронному табло на івриті та англійською мовою дається повна інформація про всі автобусні маршрути, вартість проїзду, часу відправлення автобусів і часу прибуття в кінцевий пункт. На жаль, прекрасна будівля автовокзалу в Хайфі буде в 2002 році продана, а вокзал перенесуть за межі міста під відкрите небо.

              З Хайфи на комфортабельному автобусі ми їхали вздовж узбережжя Середземного моря по відмінній автостраді на північ, в сторону Лівану. Перед моїми очима пропливали будинки селищ Кір’ят Моцкін, Кір’ят Хаїм, Кір’ят Ям і Кір’ят Бялік. Єврейське слово «кір’ят» має значення «селище», а слово «кфар» - «село». На самому початку Кір’ят Моцкіна на величезному плакаті красується напис російською мовою «Мы любим кошек и собак!», Нібито всі інші люди на земній кулі кішок і собак ненавидять! Суть в тому, що проживання людини і тварин під одним дахом опускає людську гідність до рівня тварини. Араби й інтелігентні люди це знають, тому до людей, що містять в своїх квартирах тварин, вони відносяться зневажливо. Це цілком виправдано законами Природи. Але, що поробиш, якщо істоти з родинними менталітетами не можуть жити один без одного.

              Двадцять кілометрів їхали ми по вулицях кір’ятів до стародавнього арабського міста Ако. Ако - давня назва єгипетської богині народжуючої жіночої сили. В Єгипті богиню Ако шанували нетривалий час в епоху будівництва пірамід. За назвою арабського міста Ако можна зробити висновок про те, що це місто було засноване за часів будівництва єгипетських пірамід, а може і раніше. Це місто має назву і Акре (хрест) - таку назву дали йому хрестоносці. Іменем Акре називають це місто західні європейці, але фактична назва міста - Ако (в російській вимові - Акко).

              У місто Ако ми не заїжджали. Біля Ако наш автобус повернув на схід і продовжив свій рух по прекрасній автостраді, що веде до озера Кінерет (море Галілейське). Від Ако до Карміеля двадцять кілометрів, а до Кінерета - шістдесят кілометрів. По чудовій автостраді з пологим підйомом автобус почав наближатися до гір. Від морського узбережжя до гірських утворень в цьому районі не більше десяти кілометрів. Наш автобус, подолавши легкий підйом, біля невеликої двоголової гори, що нагадує сідло, в'їхав в полонину. З лівого, північного боку гірської долини височіла суцільна скеляста стіна, висотою до 1070 метрів над рівнем світового океану. Притулившись до підніжжя гірської стіни, простягнувся ланцюг арабських поселень-міст Мадж-ель-Курум, Дір-ель-Асад, Нахеф, Саджур і Рама. Арабські міста євреї називають словом «кфар» (село). Ясна річ: «у арабів міст бути не може, бо міста можуть бути лише у євреїв». Автомобільна траса пролягає уздовж цих селищ і веде до озера Кінерет, в долину Йордану, на Голани і далі до столиці Сирії - Дамаску, але в Сирію з Ізраїлю ніхто не їздить. У тому місці, де гірська стіна має вигин, що нагадує лікоть лева, розташоване арабське селище з назвою «Дір-ель-Асад», що перекладається як «Лікоть Лева». Автотраса, по якій ми їхали, в недавньому минулому була північною межею Ізраїлю, тому на північ від дороги під гірською стіною знаходилися арабські поселення, а з південного боку дороги - єврейські поселення. В даний час межа з Ліваном перебуває в шістнадцяти кілометрах на північ від цієї автотраси. Шістнадцять кілометрів по повітрю, а по гірських дорогах шлях до кордону Лівану буде важким і довгим. Автотраса від Ако до Кінерета прокладена по гірському розлому, тому з північного боку розлому гірська гряда досягає висоти 1070 метрів, а з південного боку від цього розлому розташовані безладно розкидані гірські височини заввишки до 570 метрів над рівнем моря.