10,2 Підготовка до еміграції

                 Почалася підготовка до переселення в Ізраїль, на яку пішло півтора роки. Я прекрасно розумів, що з букетом квітів в Ізраїлі мене зустрічати не будуть, і райські умови життя мені ніхто не надасть. Є закон Справедливості: «Будь-яка сутність має право користуватися тільки тими благами, які вона зможе домогтися особистою праведною працею». Згідно з цим правилом, можливості і умови в місці проживання суті можна порівняти з будівництвом індивідуального житла, коли чоловік тривалий час будує собі житло, а потім, покинувши побудований будинок, він їде в нове місце і починає будувати нове житло для себе. Аналогічний життєвий процес очікує мене в Ізраїлі. У будь-якій країні, куди я зважився б переїхати, в першу чергу я повинен домогтися статусу високопродуктивної людини, а без цього їхати в чужий край, і поповнювати ряди непотрібних людей, немає сенсу. Я впевнений в тому, що з таким завданням я впораюся, бо мені вже 56 років, але я працюю на приватному підприємстві і без особливих зусиль можу цілий день носити на плечах мішки з борошном і цукром.

               У березні 1997 року господар підприємства мене звільнив, тому я вирішив оформити пенсію і поїхав до районного відділу соціального забезпечення. Інспектор відділу мені сказала:

            – Ви повинні були вже два з половиною роки отримувати пенсію, але до сих пір її не оформляли. Чому?

           – У мене був пристойний заробіток, а в Україні пенсії чесним трудівникам призначаються мізерні. Пенсію, що ображає людську гідність, я не бажав отримувати. В даний час я втратив роботу, а нову роботу шукати немає сенсу, так як у мене в даний час занадто багато невідкладних справ, тому я вирішив перейти на пенсійне забезпечення.

           Готуючись до переїзду в Ізраїль, я цілий рік «ганяв» своє серце фізичними навантаженнями і зміцнював м'язи. Я робив багатокілометрові походи, а перед сном в швидкому темпі займався фізичними вправами.

            Я люблю синє небо, білі хмари, яскраве сонце і чисте повітря, насичене ароматами лугових рослин, пшеничних полів і засніжених гір. Я люблю чисті ріки, тепле синє море, і не люблю холод. Я все життя мріяв жити в такій країні, де багато сонячних днів, багато тепла, багато повітря і не буває холодно. Мені хотілося жити в такому місці, де я міг би бачити одночасно все те, що я люблю, і я сподівався все це побачити в Ізраїлі, але очікування майбутнього переїзду не приносило радості, бо глибоко в моїй душі лежав гіркий осад.

           Мене турбувала політична обстановка в Україні і доля української нації, яку вже декілька тисяч років інтегровані в українське середовище представники інших націй планомірно знищують. Україна не набула статусу республіки, бо правлячий конгломерат різноплемінних інтервентів не може дозволити корінному народу брати активну участь у формуванні держави і встановленні порядку в своїй країні. Ксенократи прийняли закон, що забороняє вказувати в паспортах громадян України національну приналежність. Звичайно ж, паразитам-інородцям потрібна мімікрія: «я теж українець». Ксенократи в завуальованих формах постанов і законів максимально замаскували руйнівну дію ксенократизму на національну культуру і національну єдність, тому що національна єдність є основною перешкодою грабежу корінного населення країни і національних багатств. У мене були надії на те, що українська нація відродиться і по праву справедливості отримає статус господаря країни. Я запитав у Всевишнього:

            – Що буде в Україні в найближчі сто років?

В ту ж мить я опинився на вершині гори Говерла, з якої мені відкрилися простори Європи. На півночі і сході України розкинулася зелень лісових просторів, а за ними на території Росії виднілися фортеці та башти. З російської сторони величезні зелені дерева у вигляді злих чудовиськ перетинали кордони України і намагалися заполонити Україну. Я подивився на південь і захід. На півдні, південному заході та заході України розкинулося безмежне золоте море пшениці. Золотою пшеницею також світилася вся південна і західна Європа.

               Як зрозуміти моє «бачення»? Ймовірно так: «На півночі і сході погано, дуже погано, бо там - ліс, вежі і фортеці, а там, де золота пшениця - прекрасно». Але майбутнє України не визначено, бо доля країни прямо залежить від вибору простолюдинів і від того, наскільки прості люди будуть активні, або пасивні у вирішенні політичних питань. Я покидаю своїх співвітчизників, залишаючи їх інородцям на поживу. Я не знаю, чи зможу я повернутися в багатостраждальну Україну і знову побачити рідних мені людей.

               Чорнобильська катастрофа принесла людям горе у вигляді хвороб і смертей. Чорнобиль - «Зірка Полин» з «Одкровення» Іоанна Богослова, бо чорнобиль - назва одного з різновидів полину. Від полину виду чорнобиль тікають щури. Коли вибухнув атомний реактор на Чорнобильській АЕС, щури-інтервенти втекли з України за кордон. Аборигени ж залишилися на своїй історичній Батьківщині розсьорбувати наслідки катастрофи, а «щури», озброєні іноземним капіталом, через декілька років повернуться в Україну і приберуть за безцінь до своїх рук українські національні багатства.

             Ураженим радіацією людям треба виплачувати з державної скарбниці грошове відшкодування заподіяної шкоди здоров'ю, але як це буде виконуватися варягами, що окупували український парламент? Радіація на людей може діяти зовні, але може діяти і зсередини, якщо радіоактивні елементи потрапляють всередину організму людини. Радіоактивні елементи потрапляють всередину людини з повітрям, водою і продуктами харчування. Харчове зараження радіоактивними елементами в Україні не називається радіаційним зараженням, а називаються «отруєння солями важких елементів» - завуальована форма визначення, що дозволяє панівному класу паразитів відмовитися від грошового відшкодування заподіяної шкоди здоров'ю ураженим радіацією людям.