4,4 Чарівне літо

                 Період часу з літа 1953-го і по осінь 1954-го року я оцінюю як перевал в моєму житті. Незвіданий гірський перевал, який належить пройти подорожньому. Я вже пройшов кілька перевалів. Скільки ж ще перевалів мені належить пройти в моєму житті! Життя моє не краще і не гірше життів інших людей. У кожної людини безліч важких перевалів, і не кожному вдалося всі їх пройти, бо хтось зробив непрощенну помилку, а хтось змушений був здійснити те, що стороннім здається божевіллям. У всякому разі, до глибокої старості занадто мало доживає трудоголіків, завдяки яким в блаженстві живуть паразити роду людського.

                 Мені вже виповнилось тринадцять років! Я вже можу працювати, не відчуваючи втоми, і тому можу в хвилини відпочинку повністю занурюватися в чарівне лоно Природи, насолоджуючись її красою. Літо було чудове і своєї погодою. Вчасно йшли сильні теплі дощі, та такі теплі, що діти з радістю бігали роздягненими під зливою, приспівуючи: «Іди, іди дощику, Зварю тобі борщику ... Ще сильніше припусти, та на наші капусти, та на наші ...». Один раз була сильна, холодна злива з градом, але шкоди від неї було мало.

                  Зазвичай в сусідньому радгоспі сіяли баштан тільки для своїх потреб, але в 1953 році радгосп посіяв баштан на 50-ти гектарах землі. Виросли величезні кавуни. Кавун вагою в 25 кілограмів послали в Москву на ВДНГ (виставка досягнень народного господарства). На прибирання кавунів запросили всіх бажаючих з навколишніх селищ. Оплатою за роботу була можливість забрати з собою кавунів стільки, скільки зможеш. А скільки можна понести на своїх плечах кавунів, якщо один кавун важить більше десяти кілограмів? Багато людей різного віку трудилося на баштані. Кавуни вантажили в залізничні вагони і відправляли до Москви. Кавуни були настільки цукристі, що в зламі іскрилися. Я в своєму житті не зустрів кавунів солодше тих, які ростуть на чорноземах: солодше мелітопольських, запорізьких або донецьких. Закінчивши поставку кавунів до Москви, баштан віддали людям. Люди безкоштовно розвозили возами солодкий урожай по своїм господарствам. Після цього на баштан погнали худобу пастися.

                   У лісосмугах росли фруктові дерева. Вишні були великі, але гіркуваті за смаком через запилення їх магалепкою, яка не тільки гіркувата, але й вміщує велику кількість синильної кислоти. Один чоловік із магалепки зробив самогонку, від якої і помер. У лісосмугах росло також багато аличі всіляких забарвлень, ароматної і багатої вітаміном С. Також росли яблука дички, і запашні солодкі лісові груші. Дикі груші ми пізньої осені збирали під деревами і у великій кількості засипали їх під ліжко, де вони повільно дозрівали, а жиле приміщення заповнювали чудесним антибактеріальним ароматом. Груш вистачало нам до зимових канікул. За суницею діти ходили в Жартовський сад, а в лісопосадках росли маслини. Не ті маслини, з яких роблять оливкову олію. Ботанічна назва наших маслин - «Лох гостролистий». Не плутайте назву цього дерева з єврейським словом «лох», яким ви називаєте педерастів і дурнів. Єврейське слово «лох» буквально перекладається як «дошка оголошень». Лох гостролистий цвіте в середині червня. Його сильний солодкий запах відчутний за п'ять і більше кілометрів від рослини. Коли я виїзджав з України в інші краї, пам'ять цього запаху змушувала мене повернутися на Батьківщину. Запах висушених квітів цього дерева не дозволяє оселитися в шафі молі, бо комахи цей запах не витримують. Запах трохи отруйний, тому, якщо в кімнаті довго стоїть букет цих квітів, з'являється головний біль. Своїм запахом лох гостролистий нагадує темпераментну жінку. Від нього і голова болить як у мужів темпераментних жінок. У присутності цієї квітки в шафі білизна набуває ніжний і безпечний, збудливий запах. Восени плоди маслини наливаються медом – дітям приносять радість, а любителям спиртних напоїв дають можливість робити дивовижні «Спотикачі». Я закоханий в запахи рослин, котрі відганяють Зло.

                 На полях у нас росла заяча капуста. Жінки, які знали користь від заячої капусти, культивували цю рослину на домашній клумбі. В потрібний для неї час, вона підкидала чоловікові в салат два-три листочки, собі і йому для вищого задоволення під час нічних розваг. Смак його ніжний, нейтральний і в салаті непомітний. В Україні багато росте тонізуючих рослин, а деякі з них досить сильні. Є такі рослини, які повністю відновлюють чоловічу і жіночу потенцію, втрачену з якоїсь причини. Серед степових трав є безліч їстівних. Є салатний молочай. Він росте кущиками і зустрічається рідко, цвіте жовтим кольором і дає велику шапку-кульбабу. Цей молочай ароматний і смачний. Діти називали його «козликом». Залишається шкодувати про те, що цю салатну рослину не культивують і не продають на ринках. На коренях весняної польової фіалки, яку іноді навесні продають на міських ринках, ростуть насіннєві кульки. Рожеві та незрілі вони їстівні і смачні, а темні і дозрілі – отруйні. Обкоровані стебла польового базиліка до цвітіння смачні і їстівні. Цвіте він, безумовно, васильковим кольором – відповідно назві. Росте він в множині. А ще є базилік, який цвіте жовтим кольором. Він росте рідко і на самоті. У нього великі, широкі, оксамитові листя і товстий стовбур. Знайти такий стовбур, щоб з'їсти – важко, тому що повз нього ніхто не пройде. Його їдять із задоволенням, як тварини, так і люди.

                 Розоравши, за вказівкою компартії, всі незручні землі, в Україні знищили фонд цінних лікарських трав. В одній балці на околиці Донецька ще збереглися деякі з цих трав. Але от проблема! У цю балку за травами приїжджають навіть з Луганської області! А балка має всього десять гектар землі. Незабаром і тут будуть знищені цінні рослини, так як донецькі нувориші в 2009 році на схилах цієї балки вирізали і відвезли на свої дачі дерен в тих місцях, на яких виростали: весняні лікувальні гриби «сморчки», польові тюльпани, дикі іриси і фіалки різних видів. В Україні немає закону, який забороняв би, яке б то не було будівництво і культивування землі ближче 500 метрів до річки, річечці або струмка. Ми зараз інтенсивно знищуємо основу нашого життя на догоду тих нуворишів, яких з повною підставою слід називати «кирзові рила в хромовому ряду».