8,3 Брехня на брехні їде

                 Без особливої зацікавленості після танців я пішов проводжати одну дівчину. Вона виявилася настільки гармонійною для мене, що втратити її мені не хотілося. Велику роль у цій гармонії зіграло те, що її мама була чистокровною німкенею. Я запропонував дівчині вийти за мене заміж. Вона прийняла мою пропозицію, і ми подали заяву в ЗАГС. За два тижні до весілля я сказав майбутній тещі:

               – Одруження не відбудуться. За три дні до реєстрації шлюбу наречена відмовиться від мене. Причиною її відмови буде худорлявий хлопець невисокого зросту. Одягнений він буде в чорну сорочку і чорні брюки. Я не знаю його, але тоді, коли це станеться, я дізнаюся хто він.

             Все відбулося так, як я сказав. Після розриву відносин я сказав дівчині:

             – Зруйнувавши наш союз, ти прирекла себе на самотність.

             Пройдуть роки, я дізнаюся про долю нареченої, яку втратив. Доля її незавидна, бо вона виховує сина на самоті, не пізнавши щастя в шлюбі, так само, як на самоті виховувала свою доньку моя перша любов, Валентина, теж не пізнавши щастя в шлюбі. І так само, як Наталя Яківна виховувала свого сина, не пізнавши щастя в шлюбі. Нервове потрясіння я отримав надзвичайно сильне. Мені 27 років, треба б уже мати сім'ю і улюблених мені дітей. Я не бачу сенсу життя без спадкоємця, якому я повинний передати свій життєвий досвід і ще щось, більш вагоме по цінності, ніж саме життя. Це вагоме і таємне я постійно відчуваю у себе за спиною. Чи зможу я знайти жінку, яка зможе бути гідною матір'ю моїм дітям? З важкими думами і болем у серці я бродив по нічних вулицях села, доки не забрів на цвинтар. Я ходив між могил до трьох годин ночі, не думаючи про те, що я турбую сон покійних людей. О третій годині ночі я прийшов додому і ліг спати. Мені приснився сон, в якому в'язні Царства Мертвих, чий спокій я потривожив на цвинтарі, мені показали жінку, яка повинна бути моєю супутницею і матір'ю моєї дитини. Молода жінка сиділа в профіль до мене і розмовляла з моєю сестрою. Невідомий мені чоловік розповідав мені про те, що батьки моєї майбутньої супутниці життя викладають дітям науки в середній школі і живуть недалеко від залізничного полустанку в лісовому селі. На жаль, на превеликий мій жаль, він не сказав мені, що зустріч з тією, яку царство мертвих визначило мені в супутниці життя, відбудеться через сім років.

                 Треба було покинути Темрюк. Я не відразу виїхав з Темрюка, бо у мене був грошовий борг, а мізерний заробіток в «Сільгосптехніці» не дозволяв мені швидко розрахуватися з боргом. Я звільнився з «Сільгосптехніки», після чого два місяці працював в колгоспі «Росія» за усним договором з головою колгоспу. Від будинку, в якому жила моя сестра, до мого нового місця роботи досить далеко, тому я зняв квартиру у одного колгоспника. Про цей відрізок моєї біографії можна було б і не згадувати, але в цьому короткому періоді мого життя я познайомився і жив в одній кімнаті з цікавим для читача молодим чоловіком. Моїм сусідом по квартирі виявився стрункий, приємної зовнішності, добре вихований молодий чоловік, колишній секретар міськкому комсомолу міста Норильська, Володимир Мамочкін.

                  – При вимові мого прізвища треба робити наголос не на звуці «а», а на звуці «о», - поправляв всіх мій сусід.

                 Приїжджала на кілька днів у Темрюк до Мамочкіна його мати. Вона виявилася дуже красивою та цікавою жінкою. Народила вона свого сина в Норильську не будучи заміжньою. Завдяки закулісним діям своєї мами, Маточкін став секретарем Норильського міськкому комсомолу. У нього з'явилися райдужні надії на велику політичну кар'єру, але не в Норильську ж її робити! Для цього йому треба було виїхати на Велику Землю в стольне місто, де ні у нього, ні у його мами не було знайомих. У цьому питанні чадо красивої жінки виявилося безпорадним, враховуючи ще й те, що приписатися в стольному місті не було можливості. Мамочкін поїхав до Ленінграду де і знайшов собі на одному з заводів роботу, а прописався він в приміському селищі. Потрібна ленінградська прописка, без якої про кар'єру в Ленінграді і мови бути не може. Мамочкін знайшов у Ленінграді непоказну на вигляд і настільки ж непоказну в інтелектуальному вихованні дівчину і одружився на ній. Дівчина, так само як і сам Мамочкін, була єдиною незаконнонародженою дочкою комуністки-партизанки, і володіла вона таким же партизанським поняттям про подружні обов'язки, як і її мама. Мамочкін, завдяки шлюбному союзу з мешканкою Ленінграду, отримав право на ленінградську прописку, але з кар'єрою у нього справа не рухалася.

                  Мамочкін вирішив повторити досвід «двадцяти п'яти тисячників», про які я згадував в розповіді про керуючого радгоспу в селі Ольгінка. Але Мамочкіна ніхто не збирався направляти в Україну керуючим радгоспу! Тоді Мамочкін сам приїхав в Темрюк і влаштувався працювати в колгоспі «Росія». Йому прийшлось вирішувати важливе питання: «якщо прийдеться працювати трактористом, або різноробочим, тоді кар'єра буде проблематичною». Треба придумати щось неординарне. Мамочкін вирішив стати дояркою! Колишній секретар міськкому комсомолу працює дояркою? Для адміністрації колгоспу таке явище подібно падінню з дощової хмари жаб. Два тижні трудився Мамочкін дояркою з ручним доїнням корів, а на третій тиждень його поставили працювати завідувачем справами молочної ферми. Мамочкіну дали пристойний новий будинок, але далі з кар'єрою у нього справа не рухалася. Поки Мамочкін рухав свою кар'єру в українському селі, його дружина в Ленінграді «рухала» партизанські відносини з мужиками. Чоловіки і веселе безтурботне життя, що супроводжувалося алкогольними напоями, призвели до того, що молода жінка з власної необережності загинула. Мамочкін став вдівцем з малим сином на руках. У Мамочкіна є будинок, є не важка робота, але ж це в селі, і не видно навіть примарних перспектив на кар'єру. Та на всякий випадок є житейське правило: «Хто стукає – тому відкриють, а хто шукає – той знайде». У колгосп «Росія» з Донецька на місяць приїхали студентки медінституту, щоб допомогти колгоспникам добувати хліб насущний. Мамочкін «закрутив роман» з одною студенткою, попутно з'ясовуючи біографічні особливості її подруг. Дізнавшись, що в однієї з студенток батько працює директором заводу, Мамочкін змінив об'єкт своїх залицянь і незабаром одружився. Чим закінчилося прагнення молодого кар'єриста? Мамочкін поїхав з новою дружиною в одне з міст Луганської області, де і працював бригадиром на вагоноремонтному заводі. Подальша доля цієї людини мені невідома.