Епілог, і ...

                 Закінчився дев'ятий етап мого розвитку. Весною 1996 року почався десятий етап моєї програми. Цей етап називається «Колесо». На цьому етапі, як в колесі, п'ять чорних спиць будуть по черзі змінюватися п'ятьма білими спицями. Тепер у мене інше сприйняття світу і інші можливості. Тепер у мене немає сумнівів і коливань, бо Небо допомагає мені у вирішенні питань: «що правильно, і що неправильно».

                 В кінці травня 1996 року я зайшов в гості до товариша по роботі, якого знав з юних років. Мій товариш розійшовся з дружиною і квартирував у чужій домівці. Господарем будинку, у якого мій товариш зняв кімнату, виявився Кузнєцов. Кузнєцова я знав з юних років, але не був з ним особисто знайомий. Кузнєцов працював на шахті «17-17 біс» начальником ЕМВ (електромеханічного відділу). Поспілкувавшись з товаришем і з приємним у всіх відносинах Кузнєцовим, я сказав Кузнєцову на прощання:

                – Восени цього року Ви помрете. Підготуйте заповіт на будинок і не хвилюйтеся, бо Ваша смерть не буде покаранням, а заохоченням. Ви прожили чудове життя. Ваші підлеглі Вас любили, бо Ви завжди були справедливим начальником. Вищим Сферам сподобалося Ваше життя. Вищі Сфери чекають Вас. Вас приймають в Світ Безсмертя, бо Ви це заслужили. Ваша смерть буде для Вас святом. Ви помрете в тихий сонячний осінній день. Вищі Сфери зустрінуть Вас музикою Безсмертя.

                 Проводжаючи мене до трамваю, мій товариш мені сказав:

              – Навіщо ти сказав Кузнєцову про його смерть? Навіщо розхвилював його?

             – Я сказав правду. Якщо Кузнєцов і розхвилювався, то це хвилювання приємне, бо в той момент, коли я йому пророкував майбутню подію, до нього на зв'язок вийшли представники Вищих Сфер і підтвердили сказане мною. 

              Восени до мене прийшов мій товариш і сказав:

               – Дивно! Ти сказав Кузнєцову правду. Кузнєцов помер в тихий сонячний день з посмішкою на обличчі, сидячи на лавочці у своєму дворі. Похорони Кузнєцова були схожі скоріше на свято, ніж на траурну церемонію.

               Ключі до таємниць я отримав. Основні знання Вищі Сфери мені дали. Майже на всі хвилюючі мене питання я відповіді отримав, а меркантильні і сексуальні питання мене не цікавлять. Що мені залишалося робити? Я іноді ходив до вузла космічного зв'язку, який люди зазвичай називають «відьмацьке коло». Від залізничної станції Доля на схід йде залізниця до станції Ларине. Приблизно в чотирьох кілометрах від станції Доля на цій залізничній лінії є зупинний пункт «47-й кілометр». Від цього місця починається безіменна балка і закінчується вона біля річки Кірша. Балка має форму рогатки, так як починається вона з двох невеликих балок, східної і західної. На самому початку західного відрогу балки на західному її схилі було «відьмацьке коло». Воно відмінно було видно в третій декаді квітня місяця. Яскраво-зелене кільце рослої трави різко виділялося на тлі менш зеленої і менш рослої трави. Я приходив до «відьмацького кола», сідав в його центрі, і, повернувшись обличчям на північний схід, ставав частиною всесвітнього інформаційного поля. Для багатьох людей такі досліди можуть виявитися плачевними, тому такі досліди треба проводити в присутності людей, здатних надати допомогу досліднику. Через цей пункт вселенського зв'язку можна вийти на зв'язок з багатьма об'єктами Космосу. У мене не було необхідності приходити сюди, тому я відвідував це місце за велінням своєї душі.

                 Я шукав собі і інші розваги. Знаходив цікаві питання, але вони були тільки продуктом цікавості, а не вимогою Необхідності, але і дозвільних питань у мене було гранично мало. Одного разу мене зацікавило питання: «А чи можна по телевізійному каналу проникнути в місце проведення телерепортажу і внести зміну в програму?». Несподівано я опинився в студії, де проводилася зйомка п’єси. Тут я виявився єдиним в трьох особах: я був сценаристом, режисером і актором. Я вносив незначні поправки в спектакль. Робота була тривалою і цікавою. Я знову опинився в своїй кімнаті. Ну і що я отримав, віртуальну сцену? А який практичний результат? Яким чином я побачу спектакль, в якому я тільки що був задіяний, адже це відбувалося в Угорщині? Я увімкнув телевізор і знайшов програму УТ-1. Передача мало цікава, але мені робити нічого. Несподівано для мене почалася трансляція спектаклю з Угорщини, в якому я недавно віртуально брав участь! Я був здивований неймовірно! Невже можливості інформаційних полів безмежні?

                    У Всесвіті всі сутності мають безмежні можливості, але потенційно, а кінетичні можливості обмежені безліччю факторів, з яких головним фактором є свідомість суті. І все ж, можливості інформаційних полів величезні! Я проводив експерименти різного роду і отримував дивовижні практичні результати, але цінності в моєму оповіданні вони не мають, а просту цікавість землян задовольняти я не маю наміру, бо це не продиктовано Необхідністю. Необхідність вселенська має галльську назву – «Треба».

                   Світ Буття – Лабораторія Вселенського Досвіду. Не ввійде в Вищі Сфери те, що не буде перевірено Досвідом і Практикою. На теологіях, ідеях і теоріях в Вищі Сфери не в'їдеш. Ні що брехливе і помилкове Небом не буде прийнято. Все те, що не пройде в Вищі Сфери, буде поглинене Тьмою і знищене.