9,58 Небесна Академія

                 Нарешті я купив книгу «Таємна Доктрина» Олени Петрівни Блаватської. Я став її вивчати. Не читати, а вивчати. На це у мене пішло два роки. Тепер я переконався в тому, що Небо дійсно перешкоджало мені в покупці цієї праці до тих пір, поки у мене не з'явилися знання, завдяки яким збочена інформація не могла бути прийнятою моєю свідомістю. Небо скоригувало імунну систему моєї свідомості, і тільки після цього надало мені можливість приступити до вивчення праць О.П. Блаватської. Якби я купив цю книгу два роки тому, то «туман Блаватської» повів би мене в Світ Мороку.

              Аналізуючи своє життя і можливості, а також ту допомогу, яку мені Небо постійно надавало, я прийшов до висновку, що моя поява в Світі Буття – не випадкове явище. Я прийшов сюди з якимось завданням, але завдання це мені невідоме. Я вже знав, що «я не такий», як інші люди. Ні, я не краще людей і не гірше за них. Я, всього лише, «не такий», як вони. «Хто я?» - це питання стало турбувати мене постійно.

                 – Хто я?, - голосно поставив я питання Всевишньому.

               Я це питання ставив Йому, мало не щодня, але відповіді не було. Я вже з власного досвіду, і з досвіду Рами знав про те, що, якщо у своїх вимогах наполегливо турбувати Вищі Сфери, то Сфери будуть змушені задовольнити вимогу. Відповіді приходять з великою затримкою, тому майже завжди приходять в самий невідповідний момент, а тому – несподівано. Можливо, затримка з відповідями на важкі запитання пов'язана з великою відстанню в Просторі, яке має подолати інформація, а можливо є й інші причини. Якщо я задаю питання Небу, то відповіді отримую швидко, а від Всевишнього відповіді приходять іноді з великою затримкою в часі. Затримка в часі залежить від того, з якою з Вищих Сфер приходить відповідь. Це я вже знаю за особистим досвідом. На питання дають відповіді ті сфери, в компетенцію яких входить зачеплена питанням тема.

                 Одного разу я був в гостях. За столом велася бесіда на цікаву тему. Господиня запропонувала гостям каву і пішла на кухню. Бесіда перервалася. У цей момент я почув гучний голос Всевишнього:

              – Ти, (....).

             Це було настільки несподівано для мене, що я спантеличився.

                – Що трапилося?, - запитав мене один зі співрозмовників, побачивши зміни на моєму обличчі.

              – Нічого особливого. У мене промайнула думка, але вона інтимна.

            Я дізнався свого ім'я, але воно неземне. Це ім'я єдине у Всесвіті, і воно є власністю однієї з Вищих Сфер. Це мене не обрадувало, бо це ім'я належить до розряду надзвичайно відповідальних сутностей. Тут якась проблема. Дізнавшись свого ім'я, що належить одній з сфер, я дізнався про себе дуже мало, так як між мною земним, і цією сферою занадто великий простір. Відповідальність, покладена на це ім'я, мене не обрадувала, а стурбувала.

                Сутності можуть жити в одній зі сфер, не проникаючи своїм єством в інші сфери Буття, але є і такі сутності, які одночасно можуть діяти в багатьох сферах. Олена Реріх говорила: «Людина одночасно буває у всіх сферах Всесвіту. Тому, падаючий в Европі листочок з дерева може викликати в Тихому океані бурю». Сказано вірно, бо це так і є, але ж, не для кожної людини, а тільки для ґентів. Gentil (галл.) – шляхетний, ввічливий, галантний, благородній. В кожній зі сфер Всесвіту ґент має окреме ім'я. Ім'я говорить про те, до якої сфери належить та частина сутності, якій належить ім'я, і ​​про те, яку функцію виконує ця частина багатогранної сутності. Ім'я дає повну інформацію про сутність, але тільки тієї ділянки простору, в якому знаходиться сфера, і в якій мешкає частина суті. В принципі, ім'я - це вже сутність і визначник функції суті. Що ж це за сутність, яка одночасно перебуває в різних сферах, і в кожній із сфер має окреме ім'я і виконує в кожній сфері, властиву сфері функцію? Таку сутність колективною не назвеш, бо це індивідуум, але індивідуум багатогранний, або багатоступінчастий. Я не знаю, яким словом можна висловити лаконічне визначення всіх функцій такої сутності.

            15 травня 1994 року мене запросили в першу від Землі сферу. Я був у величезному актовому залі, в якому знаходилося безліч сутностей. Вони задавали мені питання, а я на них відповідав довго і докладно. У мене склалося враження, що я захищаю дисертацію. Тему дисертації можна висловити такими визначеннями: «Основна причина антагоністичних взаємовідносин в людських співтовариствах» і «Психічна конструкція людських спільнот, яка створює стабільність гармонійних взаємин». Так тривало кілька днів. Потім мене запросили в наступну сферу, яка була вище першої. Тут були вже інші питання. Потім мене запросили в третю сферу. Тут все повторилося, але питання були важчими. Тема питань була одна і та ж: «Соціологія, вектор еволюції людства і зв'язок людства з Вищими Сферами». Мене опитували, але чи було це іспитом або співбесідою – цього я не знав. Сфер було багато, і в кожній сфері треба було скласти іспит на відповідність чомусь, мені невідомому.

               В одній зі сфер я затримався. У цю сферу мене забирали щодня. У перший день мого перебування в цій сфері мене опитували, а в наступні дні я вже був слухачем, бо мені читали лекції. Повертався я зі сфери навчання в земну сферу втілення повільно, проходячи всі сфери в зворотному порядку, як через анфіладу кімнат. Різких переходів не було. Перехід через кожну сферу проходив повільно, бо поступово змінювалася структура моєї сутності, змінювався і зміст отриманої інформації. Я пам'ятав матеріал, почутий мною на лекціях, і уважно стежив за зміною спектральної якості отриманої інформації. В кінцевому підсумку, перебуваючи вже в сфері земного буття, я завжди виявляв, що отримана мною в Вищих Сферах інформація, в сфері земного буття миттєво перетворювалася в абракадабру, в щось неймовірно незрозуміле. Інформація, яку я отримував на лекціях, вивітрювалася з моєї пам'яті? Ні, не вивітрювалася вона, я її не пам'ятав. Я пам'ятав тільки ті знання, які можна було застосувати в даний момент часу.