9,49 Українська Незалежність

                 Україна більше 300 років була російською колонією. Росіяни називали себе «великоросами», а українців - «малоросами». Назва «малороси» говорить про те, що правителі Росії спочатку вектор відносин з українцями визначили на приниження української нації. Але в визначенні «малороси» була ще одна мета й більш вагома ніж приниження. Сенс цієї мети в тому, що українці і росіяни мають різні коріння походження, а саме: українці – нащадки східноєвропейських племен галлів, а росіяни мають походження від угро-фінських племен. Визначенням «малороси» українців прив’язують до росіян як братів, щоб можна було запроваджувати політичні спекуляції під гаслом «об’єднання братніх народів».

               Ретельно розроблений в Москві генеральний план знищення української нації здійснювався планомірно. В Україну переселяли білорусів і росіян, ідейно підготував переселенців на припинення будь-якої прояви українського націоналізму. У індустріальні та культурні центри України переселяли росіян, надаючи їм престижну роботу з хорошими заробітками і прекрасними житловими умовами. Від таких благ інтервенти перетворювалися в завзятих слуг російського окупаційного режиму. В Україні тотальної русифікації піддалися Крим і Донбас, і інші великі індустріальні центри. Русифікація українців проводилася в спокійній обстановці, бо масового опору українці не чинили, замирившись з долею, так як найменший опір загрожував смертною карою. Все йшло спокійно до того часу, поки Україна не оголосила про свою незалежність.

                 Декларація про незалежність України, майже всім її громадянам, дала надії на поліпшення життєвих умов. Населення України було в ейфорії від надій на швидке зростання економіки країни і отримання Україною статусу члена групи провідних країн, які мають величезний вплив на світову політику. Причин для таких надій було багато: найбільша в Європі армія – один мільйон чотириста тисяч солдат; ядерна зброя; потужна індустрія і родюча земля, здатна забезпечить харчуванням все населення Європи. Але в Україні було гранично мало мудрих політичних діячів, які знали про те, що «цивілізований» світ сформований паразитами роду людського, і вони створили гігантську мережу тотального грабунку всіх народів і націй планети Земля. Панівні на Землі паразити боялися незалежності України, як в Москві, так і в Вашингтоні, разом з економічно розвиненими країнами Європи, бо військовий потенціал і потужна індустрія дозволяли Україні вести діалог з розвиненими країнами на рівних, вимагаючи від них гідного для себе місця на світовому ринку . Це загрожувало катастрофою для багатьох промислових гігантів в розвинених країнах. Які повинні були робити висновки такі країни, як: США, Франція, Німеччина, Англія і Росія по відношенню до України на цьому етапі історії людства? У цьому питанні всі розвинені держави були одностайні – роззброїти Україну, не дозволити українським націоналістам об'єднати всі народи України в єдиний етнос і не дозволити індустрії України перейти на прогресивні технології. Гіганти світового бізнесу та світової політики оголосили незалежній Україні війну таємну, приховану, і вкрай підлу.

                 Російські бізнесмени купували за безцінь в Україні підприємства з допомогою осіб російської національності для того, щоб ці підприємства вмирали повільною смертю. Росія укладала з Україною договори на спільну розробку конкурентоспроможних технологій у військовій промисловості. Що з цього вийшло? Українські літаки і танки могли б зайняти належне їм місце в світовій торгівлі, але, Україна, пов'язана договором з «братньою» Росією, не змогла виробити нову техніку в потрібній кількості і вчасно продати її на світовому ринку.

             Не можна звинувачувати Росію в цій акції, бо те ж саме зробили б і інші «дружні» і «братські» держави, бо кожен намагається послабити своїх конкурентів у світовій економічній війні. Звинувачувати і судити за найвищими мірками треба внутрішніх ворогів, котрі служили безкоштовно і за гроші Вашингтону, Москві і будь-якій інший недружньої або «братньої» державі. Якщо хто-небудь з громадян України закликає «дружити» або ж «брататися» з будь-якої державою, то це явний ворог народу України.

             Політичні тертя в Донецьку до ГКЧП були оксамитовими, більш прихованими, ніж відкритими. Прихованими вони були і в Москві. У 1990 році в один день були зупинені на тривалий ремонт все тютюнові фабрики країни. Почалася золота доба для промисловців всіх рангів і мастей, бо тепер для того щоб збагатитися, треба було зупиняти підприємства. Непомірний дефіцит товарів і немислимі ціни на товари створили величезний грошовий потік, що лився в кишені вчорашніх комуністичних керівників. Не всі підприємства зупинялися, але і це було добре спланованою акцією. Створювалися регіональні дефіцити. На складах зберігалася продукція, але в торговельну мережу не відпускалася. Величезні гроші давали можливість нашим учорашнім «партія - совість народу», оптом скуповувати на складах за безцінь залежану продукцію і везти її в ті області країни, де цей товар був у дефіциті. Завдяки інфляції, «совість народу» набивала золотом не тільки свої кишені, а й каси дочірніх псевдодемократичних партій, партій-перевертнів, які були ще тільки в проекті.

               Кинулися і деякі люди з простого народу напрацьовувати собі капітал, вчасно забравши в ощадкасах свої заощадження. Три мої товариші найняли три вантажні автомобілі. У селах Донецької області ці хлопці купили у населення багато худоби і забили цю худобу. Завантаживши автофургони м'ясом, хлопці повезли його в Москву. Повернулися вони звідти за чотири дні.