9,18 Чорна Кішка-2

                Чи можна працювати в правоохоронних органах України, бути гранично чесним і дожити до глибокої, спокійної старості? Чи зможе хто-небудь відповісти на це питання ствердно? У культурі слов'янізму, та ще помноженого на русизм, злодійство, розкрадання і корупція неминучі. «А що поганого в визначеннях «слов’янізм» і «русизм»?, - запитає у мене читач. Історія походження образливих для нормальної людини вищевказаних визначень - давня, тому розповідь про ці історії я буду вести в окремій книзі.

             На якому фундаменті будується безпека людини, а тим більше, керівника підрозділу, що стоїть на захисті закону? На максимально можливому зборі інформації про все, про всіх і на ретельному аналізі інформації, що надходить! Чим менше інформації обробляє чоловік, тим більше він уразливий, незалежно від того, де живе і чим він займається. Я переконався в тому, що в більшості випадків, злочинці, які вчинили злочин, відомі правоохоронним органам. Але, чому не всі злочини розкриваються? В одних випадках не вдається зібрати достатню кількість доказів, а в інших випадках необхідно знати, з якими впливовими особами тісно пов'язані злочинці і чим загрожує інспектору правоохоронних органів розслідування справи, вчиненого злочинцями, які працюють «під дахом».

            Люди, що працюють в законодавчих органах, у виконавчій владі, в прокуратурі і в судових органах, несуть обмежену відповідальність за свої вчинки. Вони не ризикують своїми життями, а кожній людині з менталітетом слов'янських і азіатських дикунів хочеться бути удільним князем і непомірно збагачуватися, а в міліцію в основному йдуть працювати люди хоробрі, які бажають, ризикуючи власним життям, навести порядок в країні. Як правило, міліція майже завжди проводить правильне попереднє розслідування злочинів і передає кримінально-процесуальні справи в прокуратуру. У прокуратурах розглядають ці справи і зважують - як би не "насолити» вищестоящому начальству і, який особистий «навар» можна отримати з кожної справи. А судді теж стурбовані рішенням того ж питання. Працівники міліції бачать безглуздість своєї роботи, а це вже є причиною, по якій деякі працівники міліції беруть хабарі та відпускають на свободу злочинців, виходячи з логіки міркування: «Я ризикую життям, а прокурори і судді на цьому наживаються. Вже краще я візьму гроші за свою працю і за ризиковані дії по відношенню до свого життя, тоді проблем у мене буде менше, і добробут мій покращиться».

               Одного разу я був на засіданні партійно-господарського активу Кіровського району міста Донецьк. Голова райради, оцінюючи роботу керованої мною групи БРСВ, сказав:

             – На камвольно-прядильній фабриці групою БРСВ за шість місяців поточного року спіймано злочинців більше, ніж за весь минулий рік. Тут явне зростання злочинів, а нас за це по голівці не гладять.

           Який я повинен був зробити висновок після цього висловлювання голови райради? Припинити ловити злочинців? Або ж ловити, брати гроші і відпускати їх на волю? За це мене покарають. Але якщо я буду брати гроші у злочинців і ділитися цими грошима з керівниками району, тоді показники зниження злочинності будуть хорошими, а я отримаю урядову нагороду! Що заохочувалося в нашій країні, то ми і отримали - кримінальну державну систему.

                Дуже вагома причина породження злочинів в тому, що слов'яни не в змозі прийняти максимально справедливі закони і створити сприятливі умови для виконання прийнятих законів. У вас є закон, панове слов'яни, на підставі якого, людина, переступивши закон, отримає два роки позбавлення волі тільки за те, що він порушив закон, без права на скорочення цього терміну? Порушив закон - отримай два роки позбавлення волі і плюс до цього терміну, отримай термін за злочин. У вас, панове слов'яни, немає закону, що захищає закони!

                У Кіровському райвідділі міліції працював старшим інспектором БРСВ, Валерій Смирнов. Одного разу він запросив мене для інспекції роботи двох магазинів, що знаходяться біля Кіровського райвиконкому. В одному з цих магазинів деякий час працювала моя мама прибиральницею, будучи вже на пенсії. Вона мені розповідала про те, як працівники райвиконкому заходили в магазин взуття, приміряли нові туфлі, а потім, не розплатившись, і залишивши в магазині старе взуття, йшли в новому взутті з магазину. Продавці взуттєвого магазину були змушені продавати товар за завищеними, фальшивим цінами, щоб відшкодувати збиток нанесений магазину працівниками райвиконкому. Не платили за продукти харчування працівники райвиконкому і в продовольчому магазині, отоварюючись в підсобному приміщенні.

              Добре було жити за радянської влади деяким особам, тому вони всіляко намагаються реставрувати диктатуру комунізму. Не велика біда для колишніх володарів, якщо не вдасться реставрувати комунізм, бо на зміну диктатурі комуністичної бандократії обов'язково прийде диктатура капіталістичної клептократії з тих же осіб і виконавців. Це неминуче, бо революцією був порушений природний, а значить - безболісний, процес зміни політичних систем.

                Ми з Валерієм Смирновим в магазині біля райвиконкому зробили кілька контрольних закупівель і склали протоколи про обрахування покупців. Мене цікавило - що ж тепер буде Смирнову за те, що він зачепив злачне місце керівників? У Смирнова анкета була чиста, хабарів він не брав, працював він чесно і сумлінно, тому прибрати Смирнова не було причин. Але Смирнова все ж таки прибрали, бо його перевели працювати в УВС міста. Таким чином в районі позбулися неугодного інспектора.