9,8 БРСВ

                   В адміністрації Донецької камвольно-прядильної фабрики за часів володарювання Л.І. Брежнєва йшла жорстока закулісна боротьба за владу і доходи, між представниками російського окупаційного режиму і представниками корінних націй України. В процесі цієї боротьби на фабриці утворилося три угруповання. Одна група була краснодарською, друга була курсько-іванівською, а третя група була українською. Українська група була нечисленною і слабкою, так як вона не користувалася підтримкою Москви. Угрупування боролися за: владу на фабриці, а також за квартири і дефіцитні товари, одержувані фабрикою.

                  Одного разу я написав в газету «Правда» листа, в якому звинуватив керівництво фабрики в пособництві великим розкраданням. За два тижні по тому мене викликали в комітет профспілкової організації фабрики і в присутності двох представників з «органів» влаштували мені допит. Поруч зі мною на стіл поклали трубку телефону. За допомогою телефону хтось інкогніто слухав мої пояснення. У мене не було доказів розкрадань з боку адміністрації фабрики, але мої логічні доводи і звинувачення в пособництві навмисному, або ненавмисному, були настільки переконливі, що представники «органів» з ними погодилися. Після цього випадку мене запросили в добровільну групу БРСВ (боротьба з розкраданнями соціалістичної власності). Такі групи створювалися на багатьох підприємствах, але вони зазвичай займаються окозамилюванням, роблячи показушні рейди. Наша група теж іноді робила рейди подібним чином, допомагаючи міліцейським охоронцям затримувати робітниць, які виносили з фабрики по 30 грамів пряжі, щоб зв'язати своїй дитині рукавиці. Я не виправдовую таких жінок, але затримування дрібних розкрадачів вважав брудною справою. Мене ж цікавили великі розкрадання, а великі розкрадання, як правило, поодинокими розкрадачами не виконуються. Великі розкрадання, знову-таки, «як правило», творилися бандами, в складі яких були представники прокуратури, міліції, позавідомчої охорони і адміністрації фабрики. Загалом, я готувався вступити в боротьбу з добре налагодженою системою «кому нести чого куда», а в загальноприйнятій лексиці те ж саме звучало інакше: «коммуністічєского труда». Але я не володів достатньою владою і можливостями для ведення війни з комуністичною системою розкрадань. Ефективність моєї участі в цій групі стала проявлятися у вигляді премій і наказів про грошові заохочення з занесенням в трудову книжку.

                Не минуло й року з початку моєї участі в боротьбі з розкраданнями, як я був призначений заступником керівника добровільної групи БРСВ. Керівники нашої групи постійно змінювалися, бо жоден з них довго не затримувався. Керівництво фабрики умовляло мене очолити групу БРСВ, але я тривалий час відмовлявся, вважаючи за краще залишатися заступником керівника групи, так як я ще не в достатній мірі вивчив павутинну систему розкрадань. Але час минав, я набирався досвіду, а таємна інформація про зв'язки хижаків накопичилася у мене така, що можна було вже приступити до ліквідації банд розкрадачів. Одного разу черговий керівник групи БРСВ був звинувачений в корупції з незаперечними фактами, але не було речових доказів. До того ж, керівник був комуністом, а комуністи непідсудні, тому він залишився без покарання і морального осуду. На загальних зборах групи, коли розглядалося питання про скандал, що вибухнув з приводу корупції, я оголосив прийняте мною рішення:

               – З мене досить! З цього моменту я беру керівництво групи в свої руки.

               Всі присутні на зборах з моєю заявою мовчазно погодилися.

               У статусі керівника групи БРСВ я нікому не підкорявся, так як формація групи була добровільно-громадською, і тому прямої залежності від міліції не було. До того ж, не був я підпорядкований в цьому статусі і керівництву фабрики, тому що не був комуністом. Набирав я в групу БРСВ людей на свій розсуд і видаляв людей з групи на свій розсуд, нікому не пояснюючи причини прийнятих мною рішень. Затримання я робив великі і досить часто. Розкрадачі йшли під суд, але деякі з них мали зв'язки з впливовими особами на фабриці, тому з боку адміністрації почалася пасивна протидія – мене завантажили різними громадськими обов'язками. Я – командир добровільної пожежної охорони, я – голова комісії по вихованню важкої молоді, я – член товариського суду, та інше. Всього і не пригадаю. Від усіх цих навантажень я визволився з-за того, що просто не встигав всім цим займатися. Мені і так доводилося спати не більше чотирьох годин на добу. З'явилися у мене вороги і серед працівників міліції, так як з моєї вини деякі з них були звільнені з органів МВС. Великою підтримкою було те, що мені надавали активну допомогу: директор фабрики; начальник особливого відділу, підполковник Прикмета; редактор фабричної багатотиражки.

               Мої вороги почали в мою групу засилати шпигунів і вербувати таких всередині групи. Спочатку я позбувався шпигунів, але, зрозумівши, що це ніколи не припиниться, я вирішив зробити вигляд, що шпигуни мною не виявлені. На цьому можна було зробити велику гру, дезінформуючи противника. Такий метод мені дозволив затримати велику групу розкрадачів і віддати їх під суд. Мені пропонували великі суми грошей за бездіяльність, намагаючись мене підкупити, але з цього нічого не вийшло. Після цього мені стали підсилати молодих красивих дівчат, які добровільно, або ж під впливом погроз з боку хижаків, всіляко намагалися стати моїми коханками.

               Дівчата, котрі не блищать зовнішньою красою, але виховані в праведних моральних правилах, знаходять собі нормального чоловіка, виходять за нього заміж і задовольняються сімейним щастям. Красиві дівчата, на відміну від некрасивих дівчат, люблять лідерів людських спільнот, незалежно від того, нормальною буде спільнота або кримінальною, аби був «герой». Одні жінки захоплюються героями і закохуються в них по-справжньому. Інші жінки до героїв тягнутися заради того, щоб подругам похвалитися: «Мій коханець - відомий всім Н ... ський». Треті - переслідуючи меркантильні цілі. Четверті - виконуючи завдання впливових осіб і т.д. Навколо героїв крутиться величезна хмара брудних людських пристрастей, в якій зерно щирого і цнотливого жіночого інтересу виявити занадто важко.