Розділ 12

Гарно відпочивши на гойдалках, покатавшись попередньо на велосипеді з родиною, подихавши міським повітрям, де гарно відчувався дух моря, Несса вийшла на балкон у своїй кімнаті та просто дивилася у небо.

Воно таке чисте, морське, нагадує чисте море. Іноді хмари нагадують великих, пухнастих дельфінів, які так і пливуть у хмарах… Можливо, саме сьогодні я знову піду до русалок, а може й почую щось нове про кристал… - думала Ванесса, якій дуже запали у душу милі морські жителі. – Може знову побачу Майкла, так хочеться знову послухати його цікавий голос, подивитися у зелені очі, хоча якщо Віка не зайнята, можна з нею поспілкуватися.

- Торі, ти не зайнята? Може разом посидимо, знову відпочинемо.

- Ми кожен день те й робимо, що відпочиваємо.

- Але ж не тільки лежачи, можна й сидячи чи стоячи на балконі. Не хочеш?

- Давай.

Дівчата сіли з обох сторін столику й обмірковували, чи можна дуже добре розслабитися навіть у найгучніших місцях?

- Ти ж експерт у цьому, ха-ха, той захотіла спитати.

- Ось як ти уявляєш собі розслаблення на рівному місці?

- Сісти, й уявити стаю дельфінів, які безтурботно пливуть у морі. Просто думати про тишу на морському дні, де немає ніякого шуму, або уявити космос, той ж вакуум, де існує тільки той шум, який наші вуха не сприймають.

- Здогадки у тебе непогані, але є питання. Що ти знаходиш у тому, що щойно перелічила?

- Морське дно спокійне, там справді можна зосередитися на своїх думках. У космосі ти не знайдеш нікого, там людської душі немає. Знайдеш тільки планети, які під дією гравітації виглядатимуть не як космічні тіла, а як простір, де дуже довгий час не діяли ніякі закони фізики.

- Але ж на багатьох планетах відбуваються дивні явища: дощі з кристалів, у деяких поверхня з розпеченої криги. Хтось навіть повністю у воді, де можуть знайтися мікроорганізми, який мільярди років… Добре, мені сподобалися твої здогадки, тепер…

- Знову факти про космос, чи щось про повний спокій?

- Для того, щоб увійти в стан повного спокою, іноді просто достатньо уявити, що ти – маленька біленька пір’їнка, яка спокійно подорожує собі, літає у повітрі біля моря та зайнятих людей. Згадуєш, що тобі нічого не треба, твоя єдина задача – просто летіти й не зупинятися. – Вікторія прямо відчула власні слова й заплющила розслаблені очі, наче зараз задрімає.

- Гм, ти нічого не забула? – Ванесса вирішила втілити у реальність свій цікавий задум.

- Як  ми востаннє ледь не поховали тебе у морі?

Це точно не та відповідь, яку могла очікувати Ванесса.

- Щось позитивне й спокійніше

- Ха-ха, вчорашній дзен на дитячому майданчику?

- Ні… - глибокий вдих морського повітря рано вранці, тиша на вулиці й чисте небо над Японією, - Торі, коли ти востаннє пила чай рано вранці, з такими спокійними думками, таким гарним краєвидом й з улюбленою сестрою?

З люб’язною усмішкою Веннес дивилася на сестру, поки вона не відповіла, що на кухні є нова коробка з трав’яним чаєм, який можна зараз спробувати.

Приготування чаю зайняло п’ять хвилин, а саме чаювання було найприємнішим, що відбувалося за все життя Ванесси. Така приємна, люб’язна розмова… Після такого навіть йти нікуди не хотілося, лише сидіти та медитувати з Торі, яка вже, здається, постійно використовує спеціальні зілля для відпочинку, бо весь час до цього дівчинка була дуже дратівливою, іноді здавалося що в неї ввійшов диявол. На щастя це одразу закінчилося, як тільки сім’я приїхала до Японії, де єдина проблема – усі спілкуються мовою, яку ти не розумієш.