Розділ 10

Сидячи на балконі готелю, Ванесса думала про свій відпочинок, що хоче нових пригод, але безпечних для неї. Її тягнуло до русалок, які відкрили для неї новий світ з таємницями, які треба розгадати. Можливо, ці істоти допоможуть у майбутньому Міттервазенгу стати могутнім та сильним містом, а сім’я Кеттер стане кращим союзником для Табасьйонів, та поки що це тільки мрія… Погода була не зовсім сонячною, небо затягнуло хмарами, які не давали сонячним променям дістатися землі. Дув прохолодний вітерець, синоптики обіцяли сильний дощ, який може сьогодні піти. Поки дівчина пила чай з маленького горнятка, помітила як кулон почав трішки мерехтіти зеленим сяйвом та трішки трусився, можливо Майкл скоро з’явиться у цьому місці. Згадуючи, як вона вчора познайомилася з русалками, їй дуже кортіло знову прийти до них та познайомитися ближче. Зілля, яке дала Етна Несса зберігала у своїй скрині, де також лежали фотографії з її чудових мандрів світом. Перед нею почав з’являтися портал, з якого потихеньку виходив Майкл, взагалі нікуди не спішив, але чогось йому треба було прийти.

• Привіт, подруго. Як справи? Чай п’єш?

Ванесса й не здивувалася, що він з’являється у різні моменти біля неї, але хотіла домовлятися з ним, аби він приходив тільки у дійсно нудний час.

- Привіт, все добре. Що знову сталося?

- Хотів з тобою поспілкуватися, бо дуже погано почуваюся.

- Як там справи з модельною агенцією? Спробував пояснити, чим не задоволений?

- А кому пояснювати, як ніхто не слухатиме? Дійсно, справа цікава, але не для мене.

- Тебе прямо сильно змушують займатися цим? Бо людина, яка займається справою з інтересом так не буде часто казати.

- Я не задоволений цією справою й просто не хочу про це спілкуватися… І ще.

- Що цікавить?

- Ти ж цікавишся, вивчаєш сили магії та кулонів, які ми носимо. У мене з’явилася проблема, яку не можу вирішити й через це постійно відчуваю, що якось заважаю й турбую тебе.

Насправді це так, але рішення завжди є.

- Так що? Кулон перестав працювати?

- Коли я хочу погуляти у Міттервазенгу, прошу сили телепортувати мене саме туди, я з’являюся тільки там, де знаходишся ти, тобто магія взагалі не працює.

- Відкрий свій кулон, може туди щось попало, такі маленькі речі викликають великі проблеми.

Майкл відкрив свій кулон, де наче все було чисто. Ванесса уважно розглянула, подивилася й висловила свої висновки.

- З кулоном усе точно добре, механізми чудово працюють. Проблеми в іншому.

Поки Ванесса аналізувала працездатність кулонів Майкла, хлопець поводив себе як звільнений на волю в’язень, якого тримали у неволі дуже багато років. Йому подобалося відчуття, коли ти сам відповідаєш за себе й насолоджуєшся життям, дихаєш морським повітрям та відпочиваєш душею.

- Знаєш, якби у мене була можливість, я б точно залишився тут й жив тут половину свого життя. Мої батьки постійно кажуть, що Америка має стати моїм другим місцем проживання, але мені там аж ніяк не цікаво…

- Просто не тримай це у собі й підійди до них, скажи: «Мені не подобається це.». Вони думають, що ти отримуєш від цього задоволення, бо не кажеш їм нічого, а виявляється користі від цього не отримує ніхто.

- Я вже не вперше хотів до них підійти й оголосити це питання, але мене постійно збивають з цієї думки…

Ванесса сама не дуже хотіла про це спілкуватися, бо не хоче бути особистим щоденником для свого друга.

- Слухай, у мене є ідея, ти зараз вільний?

- Як я біля тебе стою, то, мабуть, зайнятий. – жартівливо відповів Майкл й почав слухати подругу.

- Я завжди хотіла пройтися вулицями різних країн, може у тебе вийде нас телепортувати у Нью-Йорк? - вона очікувала на позитивну відповідь, бо поки є час існувала така можливість.

- Веннес, я чудово розумію як ти хочеш туди попасти, погуляти, але знову ж. Кулон телепортації поки дуже погано працює, більше ніж там де ти й мій другий куток телепортуватися я не можу. Та обіцяю, що якось ми обов’язково погуляємо в Америці та відпочиватимемо від всього.

Ця відповідь Майкла була дуже щирою, залишилося лише чекати того часу, коли він прийде й запросить на прогулянку…

Портал знову відкрився для хлопця й вони попрощалися, невідомо на скільки. Мама з татом, як тільки красень зайшов до себе вийшли на балкон.

- Донько, ми плануємо ввечері знову піти на пляж, як тобі така ідея? – запитав Ніколе.

- Мені подобається 😊.

- Зараз збираємося піти поснідати у ресторані, збирайся.

Вже за десять хвилин Ванесса з Вікторією сиділи біля тих чарівних вікон, з яких можна було розгледіти море з дельфінами, поки Єванна З Ніколе набирали на тацю сніданок.

- Так ось, - Торі збиралася поговорити з Нессою про нещодавній випадок, - Як ти вижила після такого? Це ж неможливо, так довго не дихати під водою, ще й на такій глибині…

Веннес не хотіла казати, що познайомилася з русалками, але щоб молодша сестра її не чіпала, довелося трохи збрехати.