Розділ 8

Це був теплий, світлий ранок. Ванесса прокинулася у своєму ліжку, сьогодні їй снився дуже мальовничий сон про те, як вона відпочиватиме у Японії: знайде друга або подругу, почне з ними спілкуватися, спробує новий вид спорту, заснований ще декілька століть тому.

Вставши з ліжка, на столі Несса побачила записку від батьків: «Доброго ранку, зірочки! Ми поїхали на закупи їжі, повернемося через декілька годин. Сніданок можете приготувати, наприклад грінки з яйцем та сиром, або піти поїсти біля готелю. Є маленький безплатний ресторан, де ви можете поснідати чим завгодно. Любимо!».

Вікторія ще солодко спала, хоча було схоже на її пробудження. Дівчина пішла на кухню поглянути на інгредієнти для сніданку: чипси з сушеного яблука, три пляшки з абрикосовим йогуртом, твердий сир та хліб з яйцями. З цього можна було приготувати смачний сніданок, але все одно хотілося поснідати у ресторані.

У глибоку посудину Ванесса розбила 3 яйця й молоко та перемішала, щоб утворилася однорідна суміш. Занурила 5 шматків нарізаного хліба та увімкнула плиту. На пательню налила трохи олії, й поклала хліб готуватися. Через п’ять хвилин на пустій тарілці для сніданків з’явилося п’ятеро смачних грінок, які трохи посипали сіллю.

Тимчасом Вікторія вже прокинулася й пішла на пошуки сніданку, який чекав її на столі. Замість йогурту Несса налила у склянки молоко, вийшов дуже смачний сніданок.

Після цього дівчина пішла до ресторанчика, одягнула новий одяг, який купила тут. Людей було дуже мало, а саме приміщення було прикрашене квітками та цікавими малюнками у вигляді японських історичних постатей, які їли свій смачний сніданок. На довгому столі лежало багато тарілок з креветками, овочами та рибою. Взагалі було усе на різний смак. Поки дівчина усе розглядала, ззаду до неї підійшов японець, та почав казати:

Доброго ранку, чи не знаєте ви, де знаходяться сушені морепродукти?

Мабуть, до неї щось казали японською, та саме завдяки кулону вона могла усе розуміти й правильно відповідати.

- Так, пройдіть трішки далі й побачите там різні види риби.

Чоловік подякував дівчинці, після чого вона пішла до Вікторії у готель. На тарілці не залишилося жодної грінки, а мала лежала на ліжку й переглядала свій старенький дитячий журнал, який здався їй цікавим.

- Торі, пішли поїмо у ресторанчику, а коли повернуться батьки підемо на пляж?

- А що у тому ресторані? Мені сподобався сніданок, я гарно перекусила.

- Ти ніколи не куштувала японської їжі, там її багато!

Вікторія знову лягла, тож Несса вирішила самій піти та поїсти чогось.

На таці дівчина принесла маленьку рибу, рис, зелень та полуничний сік. На початку риба з зеленню здавалася маячнею, та потім все-таки відчула смак. Полуничний сік тут був зайвим, тому після перекусу ще 15 хвилин Веннес подивилася у віконце з видом на море, де побачила справжніх дельфінів, аж потім склянка полуничного соку спорожніла. Було дуже красиво, тож дівчинка ще трохи погуляла на подвір’ї, все одно нема чого робити.

На телефоні з’явилося повідомлення з соцмережі, де було листування з Флоридою.

Фло: Привіт, як ти?

Ванесса: Все чудово 😊, гуляю вуличками Японії.

Фло: Ого.. Сфотографуй меті краєвиди та вулиці, дуже хочу на це подивитися твоїми очима 😊

Веннес одразу сфотографувала гарне море й надіслала подрузі.

Фло: Мені здається, чи я побачила хвіст дельфіна?

Роздивившись фотографію уважніше, Несса помітила одинокого морського мешканця, й голосно заверещала у голові.

Ванесса: Так!!! Такий саменький плаває собі…

Вимкнувши телефон, перед дівчиною почав з’являтися портал, ймовірно з нього зараз вийде Майкл. Можна було розглянути силует, навколо якого літало зелене листя.

- «Хлопче, ти куди поліз?» - почула Несса з іншої сторони порталу, мабуть, хлопець був десь у парку, де дуже літало листя.

Трішки відійшовши, з порталу вилізла нога у охайних туфлях.

- Я ніколи не можу обіцяти що повернуся, поки я гуляв у парку випадково відійшов від батьків, втік до тебе.

- Але ж тебе шукатимуть, а якби жіночка з-заду зайшла до тебе?

- Прибиральницям парку треба бути там, а не подорожувати містами, як я. Ми де взагалі?

На вулиці було багато реклам, написаних японською. Ванесса не хотіла, щоб Майкл до неї повертався у будь-який момент, що було проблемою.

- Це Китай, чи Корея?

- А це, власне, й не обов’язково знати. Нащо ти вламуєшся у мій відпочинок? Я ж теж людина, яка хоче відпочити від усіх, кого знаю.

Несса нагримала на свого друга, обличчя якого зав’яло й він відійшов до лавки, куди сів й закрив обличчя піджаком. Дівчина вже почала шкодувати, що накричала на нього. Може він зараз щось скаже?

- Я прийшов сюди, бо хочу дещо сказати… Будь ласка, вислухай мене. Я й модель – дві несумісні речі. Я не хочу жити, вчитися, працювати тут! Мама каже: «З тебе буде чудова модель, хоч щось  заробиш собі на життя!», тато навіть не цікавиться мною і сприймає мене, як «Маминого модника».