Розділ 6

Так, після такої зустрічі з рідними у тій кімнаті було що згадати, і звичайно спогади були не добрими.

Крім того, що вона зовсім не знала про свого дядька, їй здалося що вона взагалі дуже погано знає своє родинне дерево. Але запитавши у мами «Можеш мені розповісти про наше сімейне дерево?», вона чула у відповідь «Доню, я зайнята, а ще наш альбом у нас вдома…». Що може бути цікавішим, ніж знати про своїх родичів? Правильно, спробувати ще поспілкуватися з тими, кого можна зустріти у тій кімнаті.

Ванесса рішуче пішла до кімнати під номером «45», з рішучою та готовою до цікавинок усмішкою. Вже у кімнаті вона знову побачила білі квіти, та почала кликати привидів.

- Гей, тут нікого нема? – невелика хвилина тиші, - можливо тут буде хтось з моїх померлих родичів? Я прагну повністю пізнати своє сімейне дерево!

З-під квітів почала підійматися біла тінь, яку спочатку було складно розгледіти. Потім ця тінь відійшла в сторону, а пізніше повернулася обличчям до Несси та почала говорити.

- Знаєш, я завжди хотіла, щоб одна чи дві маленькі дівчинки побували на моєму весіллі, щоб це свято пройшло разом з вами, але хто міг здогадатися, що це могло буди вашим, можливо, останнім днем?...

- Не зрозуміла. А, давайте почнімо розмову зі знайомства. Я Ванесса Табасьйоне, а ви схожі на наречену, у якої на весіллі стався нещасний випадок.

- Саме так, Софі Табасьйоне. У мене досі відчуття, наче постріл у голову стався щойно…

- Це було швидко? Хто це міг зробити?

- Мій худорлявий друг, який хотів одружитися зі мною був дуже ледачим… Його батьки, друзі, родичі казали, що у дитинстві він цілими днями роздумував «А як стати першим мільйонером, якщо у мене погане мистецтво, але гарна магія?», а коли його батьки отримали звіт про його навчальний рік, були шокованими його заборгованими підручниками з другого класу, дев’ятнадцятьма недоробленими малюнками з мистецтва паличкою та зіпсованою партою. Після закінчення школи він віддав усі гроші, які заробляв у школі, продаючи патрони для паперових чарівних паличок (їх видавали тільки тим, хто три рази неправильно, для розваг використовував паличку, хуліганив), на курси незнайомого бізнесмена, які вдало кожен раз пропускав через «Туди-сюди й мільйонер».

- Цікава логіка, а як на це відреагувала ваша мама, тато?

- Їм було цікаво спостерігати за тим, як він бігав за мною. Виходити на вулицю я мусила у шарфі, який прикривав мене та моє обличчя. Очі я фарбувала фіолетовим, бо мені хотілося хоч трохи особистого простору.

За Нессою піднялося щось холодне, й вона почула знайомий голос.

- Але ти подобалась мені! Я хотів з тобою познайомитися…

- Королівський рід потребує нормального відношення до королівської статі. А ви, Томе, мабуть, й не знали про це…

- До речі, ти досі дуже подобаєшся мені, я хотів тобі подарувати коробку цукерок, смачних з кокосом та ваніллю…

- Але нащо ти в мене вистрілив?... Хоча, добре,  ми обидва можемо бути тут, спілкуватися через такий зв’язок.

- А що тут робить маленька мадемуазель? – Том не хотів говорити про такі речі перед неповнолітньою дитиною.

- Я хотіла віднайти інформацію з таких довідників про наше сімейне дерево, як ви.

- Дізналася чогось нового? – жартівливо спитав Том, - а що можна дізнатися, коли це все залишається лише у вустах померлих?

- Я знайшла такий вихід, бо батьки розповідати не хочуть…

- Ванессо! - мама покликала дівчину з кімнати, - збираємося!

Потяг потихеньку наближувався до місця призначення, скоро вони вже опиняться у Японії.