Розділ 5

- «Вона ще спить? Ми маємо її швидко розбудити» - чулося відлуння у голові сонної Ванесси, яка щойно прокинулася. Ніч була дуже веселою, скажемо, адже крім цих подорожей, цієї шаленої феї та глибокого сну вона вже нічого не пам’ятала.

Причепурившись у туалеті, Ванесса підійшла до мами та почала розпитувати, куди її кликали.

- Через сон я почула, що мене хтось кличе. Це ви були?

- Так, ми хотіли тебе покликати на сніданок. У нас ще є трішки часу, тож якщо готова можемо йти.

У гарненькій сукні з квітками вона зайшла до їдальні. Там було шість дорослих та її однолітки, яких вона не знала.

- Я мріяла тебе побачити, але ніяк не у потягу. – сказала смаглява дівчинка з африканським волоссям.

Я навіть не знаю їх… Можливо, це мої рідні, та як ми з ними зустрілися?

За столом сиділа жіночка, яка була дуже схожою на Неллу. Таке ж помаранчеве волосся, але новий синій піджак з брошкою бджолою, під якою наче стікав мед.

Ванесса підійшла до одного стільця, який одразу відсунувся від столу, щоб вона сіла. Почалася розмова між людьми, а поки вони ляпали дівчина встигла насолодитися смачним сніданком.

- Це ваша кузина Ванесса. Я хотіла ще давно її вам показати, але ми постійно опинялися у різних кутках світу. Білле, розкажи як тобі за Міттервазенгом? – почала спілкуватися мама Несси.

- Міттервазенг то звичайно гарне місце, але мені завжди хотілося якомога більше мандрів для сім’ї. Там на постійній основі нудно жити, тому ми вирішили, що щороку маємо відвідувати не менше шести країн світу.

У цей момент у Ванесси стався шок, адже шість країн за рік – то шалені гроші. А ще таке питання, хто цей багатий дядько?

- Так, до речі, це твій хрещений, Ванесса.

- Я шкодую що ми не зустрілися раніше. Я був впевнений до останнього, що ви зможете подорожувати по світу разом з нами, але, крім того що у мене постійні справи з туристичним бізнесом я не маю часу сильно багато розмовляти з багатьма родичами… У тебе ще нещодавно був день народження, підготував тобі подарунок.

Дівчина сиділа зі здивованими очима, а коли побачила подарунок ще більше здивувалася…

- Це сон?... Чесно кажіть…

Її хрещений Білл трішки посміявся, а потім почав розповідати. Дівчина тримала у руках професійний набір для створення амулетів (перевірено тисячами юних чарівників, які пробували щось змайструвати, а потім за ними бігала удача).

Поки Ванесса розглядала коробку, яка нагадувала обкладинку якоїсь чарівної книжки, з іншого боку столу на неї споглядала дівчина з кучерями та хлопець, погляд якого нагадував бажання когось вбити, водночас цікаво розглядав Нессу.

- Денієл, Кеті, хоч привітайтеся з вашою племінницею! – наказала Грета, хрещена дівчини.

- Привіт. – нудно та просто сказав Денієл, який сьогодні чогось був не дуже балакучим.

Ванесса отримала дуже багато подарунків, побачила своїх племінників, яких наче зустріла вперше, бо справді їх ніколи не бачила.

- Ми з вами разом приїдемо до Японії та відпочиватимемо цілий місяць. Спочатку поїмо у ресторані, потім…

- А хто за це буде платити? – усміхнувшись запитала Єванна.

- Поділимо суму між нами, а як по іншому?

- Якщо хочете нас пригостити, це непогана ідея, але ж треба буде розрахувати рахунок.

Поки усі теревенили, поговорили про навчання Ванесси, до кімнати зайшла Вікторія у своїй яскравій сукні та з гарною зачіскою.

- Доброго дня, дядько Білле, тітко Грета, Денієлу та Кеті. Мама рік тому записала мене на курси кулінарії, де я навчилася готувати смачні десерти, і сьогодні приготувала їх вам. Скуштуйте, я старалася!

На столі перед кожним стояло тістечко з дуже пахучим кремом. Вікторія готувала кекси так, наче змальовувала образи з кожного гостя. За лічені хвилини на столі не залишилося жодного тістечка.

Їхні розмови були настільки нудними, що я ледь не заснула… їм не нудно спілкуватися про чийсь сімейний бізнес, якщо нас це ніяк не стосується?...

Через десять хвилин ця кімната зовсім спорожніла. Усі порозходилися, батьки пішли спати, Вікторія читала книгу, а Ванесса дочитувала журнал про  містичних істот, яких можна приборкати. Прибиральниця потягу походила по кімнатах, почала прибирати. Усі крихти на столі після смачного сніданку Вікторії швидко прибрали, заправили ліжка та попрали простирадла. В цей час батьки грали у сусідній кімнаті в карти чарівника, тож сестри у будь-який момент могли підійти до них. Коли прибиральниця зайшла до тієї веселої, позитивної кімнати, де Несса зустріла своїх родичів, сталося щось незрозуміле.

- Ельза?... Тебе ж наче як п’ять років у цьому світі немає… Чи мені здається?

Ванесса сиділа під своїм улюбленим вікном та прислухалася до цього галасу. У магічному світі це ж не може бути вигадкою.

- Мілено, я дуже хочу знову обійняти тебе як у дитинстві, але я ж стала привидом, не дозволяють фізичні можливості це зробити.

- Спробуй, я готова віддати на це п’ять хвилин.