Розділ 3

Це був спекотний літній день. Несса вирішила прогулятися по місту - хотілося холодного лимонаду з ягідним смаком. Її образ сьогодні виглядав, як короткий зелений топ та шорти, на стегнах висіла маленька бандана. На голову вирішила вдягти салатову панамку, телефон у сумку й пішла гуляти.

Було дуже спекотно, що йдучи вже перетворювався на плавленого крювика (у цій книзі істота, яка нагадує слимака та часто захищається від пташок, перетворюючись на велику краплю). Десь п’ятнадцять хвилин Ванесса йшла до кав’ярні, яка знаходилася недалеко від дому. Вийшовши з кав’ярні зі стаканом полуничного лимонаду, дівчина присіла на лавку під парасолькою. Заплющивши очі для відпочинку, Несса попивала напій, від якого трішки охолонула. Чого влітку як ніколи настає така спека, що нічого робити не можна?

Як гарно, що придумали хоч такий спосіб охолонути організму… Я б, мабуть не витримала… Ще треба буде вдома спробувати таке приготувати, бо вічних кишенькових грошей не буває.

Раптом вона відчула порив вітру в обличчя – перед нею відкрився портал, з якого неочікувано вийшов Майкл.

- Я, як грім з ясного неба, не правда ж?

Якби дівчина ковтнула напій, вмить могла б захлинутися від нього.

- Я знав, що ти здивуєшся. Хочу тебе пригостити твоїм улюбленим напоєм тут. - Майкл на думку Ванесси трохи поплутав, що вчора тяжко прощався, а сьогодні раптово зустрів її.

- Ти ж до Америки їхав, чи не так? Я п’ю лимонад.

- Не хочеш нічого з’їсти?

- Та ні, дякую. Краще розкажи, що ти тут робитимеш?

- Мені друг позичив кулон для телепортацій, тож користуюся можливістю. - хлопець задоволено озирався навколо й посміхався Ванессі.

Дівчина була шокована побаченим. Вона ж навіть здогадатися не могла, що й так зустрінеться з ним. Що ще страшніше, для нього з частим використанням кулону не проблема спостерігати за Нессою, де б вона не була.

- Ти ж не спішиш додому?

- А куди спішити, як така спека? Буду тут сидіти. Як тобі взагалі Америка?

- Тільки вчора сюди вдало прилетів.

- Можеш розповісти про життя там?

- Америка - то супер. Але є те, чого немає у нас.

Майкл зайшов у кав’ярню, нічого не сказавши. Ванесса допивала полуничний лимонад. За п’ять хвилин хлопець вийшов з двома полуничними мочі та банановим печивом. Сів біля Несси та роздавав смаколики.

- Тобі варто це спробувати, дуже смачно.

- Бананове печиво класне… А що це? - дівчині ніколи не траплявся азійський десерт.

- Десерт мочі, дуже смачний і неповторний.

Ванесса після ковтку напою взяла десерт та відкусила шматок - смак був схожий на желатинове тісто з цукровою пудрою, ядро якого намадувало солодкий сир з полуницею. Такого вона ще ніколи не куштувала. З’ївши тістечко, Майкл розділив бананове печиво на дві половинки й одною поділився з Ванессою. Тепер можна й поспілкуватися.

- Я не дуже хотів летіти в Америку та прощатися з тобою. Але що поробиш, як моя мама хоче виростити модель…

- Ти ж міг відмовитися.

- Як? Рішення моїх батьків важливіше думки рідної дитини. У них такі питання не обговорюються.

- Ти маєш право відмовитися.

- Та як? Контракт з агенцією підписали, буду чекати закінчення. - Майкл був глибоко зосереджений на своєму бажанні бути вільною дитиною, бо ж робота моделлю за собою тягне впевненість у собі, яку практикувати й практикувати хлопцеві.

- Добре, відійдімо від теми й поговоримо про щось гарне. - Ванесса трохи розлютилася та засумувала.

Так вони сиділи десять хвилин, поки Майклу не зателефонували. З того часу Ванесса його не бачитиме.