Розділ 16

Вже повністю забравши зі школи усі книжки, склавши їх у сумку з коліщатками, Ванесса потихеньку добиралася додому. Це був перший день у шкільному році, коли Луна залишилася вдома, а класна керівничка розсаджувала дітей аби як. На відміну від більшості хлопців у їх класі, Генрі був охайним та вихованим. Цілий день вони з Нессою бубоніли за другою партою біля входу до класу, та робили це майстерно – поки вчитель виходив з класу, вони спілкувалися мовою теми уроку, тобто замінювали звичайні розмовні слова на дещо зі змісту книги, щоб вчителька й була задоволеною, і їм не припало.

Поки вона волочила за собою сумку з «гранітом науки», ззаду почала чути щось, схоже на чиїсь кроки. Озирнувшись, дівчина побачила Генрі, який запропонував допомогти їй донести сумку додому. Рум’янець миттю спав на обличчя – отримати допомогу від хлопця, який подобається було максимально неочікуваним. Ледь не за ручку обидва йшли однією дорогою, весело жартуючи про буденне життя та школу. Ванессі було складно щось сказати, бо з нею був той, біля кого ляпати не можна було. Дійшовши додому, вихователька Нелла швиденько закінчила свої справи, та акуратно підійшла до Несси запитати про її нових друзів.

- А з ким це ти, якщо не секрет переходила дорогу, що він ніс за собою твої підручники?

З ледь-ледь прихованою усмішкою на обличчі дівчина зізналася хто то був, після чого дуже пошкодувала – такі новини тут швидко розлітаються.

Кожен день відвідуючи школу, поки Луна хворіла, вони сиділи разом. Ледь не розповівши про свою виховательку у 12 років, голуб’ята весело щебетали. На перервах бродячи по коридору, весело бігаючи один за одним, весело спілкуючись, пройшов перший місяць навчання. Вона так сподобалася йому, а він так сподобався їй, що справа майже дійшла до їх першого побачення, яке важливо було приховати від її виховательки, яка захоплено слідкувала за нею з ним.

На перерві, поки вчителя затримав завуч із вчительськими запитаннями, Генрі передав зелений папірець у вигляді свіжого трилисника Ванессі, на якому було написано: «Коли сьогодні зможемо зустрітися?». Отримавши цю записку, у Несси ще більше засяяли очі. Зачарований підліток сильно вірив у таку, дитячу шкільну любов, та ніхто не знав – чи то може бути, чи ні.

Ввечері, підібравши вечірню сукню та гарне взуття, дофарбувавши собі пів дорослого обличчя, дівчина пішла на зустріч. На вулиці сутеніло, а зустріч запланували біля шкільного майданчика, де був гарний стіл та стільці, на яких хотілось посидіти. Вона прийшла за 5 хвилин до зустрічі, уважно слідкуючи за часом. 10 хвилин від запланованої зустрічі пройшло, а його досі не було. Вже хвилюватися почала, бо підготувала вечірню синю сукню, гарненькі чорні босоніжки, ще й волосся накрутила до афро кучерів, як здалека такими здавалися. Аж ось, із неї прийшов ледь не американський актор – крута чоловіча зачіска з зачесаним світлим волоссям, зелені хитрі очі, виражена щелепа та романтичне вбрання. Довго вона не могла відвести від нього своїх очей, та постійно думала про Майкла, який, мабуть, вже й забув про неї.

Зі своїх пакунків Генрі дістав фруктові напої, тирамісу та цілу коробку кокосових цукерок для Ванесси.

Подарунки та гостинці то добре, а чи отримає дівча турботу від хлопця?

- Я сподіваюся що вгадав з цукерками. Помітив твою неабияку прихильність до кокоса, тому вирішив обрати саме такі.

- Дякую, мені дуже приємно. Чесно, вперше тебе зустрівши я не думала, що ми з тобою так подружимося, що ти й на приємний вечір мене покличеш.

- Хотів запитати… Що ти скажеш про нашу вчительку літератури?

- Гарна та добра вчителька, а що?

- Мені на першому уроці з нею здалося, що вона намагалася нас якось підкупити, ну хто ж буде за просто так давати дітям солодощі за такі прості питання?...

- Нікого вона не підкупала. Просто хотіла зробити дітям приємно. Ніхто не йде на перше вересня з чудовим настроєм, а так хоч трішки його підняли… Якщо запитання прості, то чого ти жодного разу не підіймав руку, не відповідав?

Генрі на хвилинку задумався, бо Ванесса дійсно поставила запитання для роздумів.

- Звідки я міг знати традиційну тварину Ірландії?

- Ти не перший рік живеш тут, а цього мали навчити ще з дитячого садочку.

- А чи потрібно мені знати перелік двадцяти головних страв Ірландії. Їх купа!

- Як істинний ірландець, маєш знати хоча б декілька. Цікаво було б, якби ти навіть ніколи не куштував їх.

По обличчю Генрі було видно, що він не хоче продовжувати цю розмову. Дівчині своїй значить купив цілий стіл, дорогу коробку цукерок, а вона тут до нього копається, що він чогось не знає про рідний дім?

Після цього діалогу розмова різко почала вщухати. Незадоволений Генрі наливав напої у пластикові стакани. З такою подачею солодкий сік став гірким, а смаколики втратили смак. Щось пішло не так, й згодом обидва розійшлися по домах. Повернувшись додому, Ванесса довго думала – чи будуть вони далі спілкуватися, раз він так образився на її запитання?

Наступного дня Луна повернулася до школи. Несса намагалась максимально вдати, наче вона ніколи не спілкувалася з Генрі. Отож, на першому уроці дівчата знову сиділи разом. Третя парта якраз була вільною, тож хлопець зайняв її та цілий день споглядав на дівча, яке ще вчора його образило. Вони обидві відчували на собі ці пекучі погляди, та якщо Луні було байдуже, то Ванесса поверталася та перегукувалася з ним. На перерві, поки Луна відійшла від неї, він підійшов до Несси й почав розмовляв з нею так, наче вчора нічого й не відбулося.