Розділ 13

Тітка Нелла знову стояла біля підвіконня та теревенила з кимось через телефон. Через простору кімнату у інші доходило тоненьке відлуння їх розмови.

Таємно підслуховуючи дзвінок, Ванесса неприємно згадувала ту халепу з дельфіном: «Чого ти таке необережне?! Треба ж буде віддати Неллі компенсацію побитої фігурки – а де ж її дістати?..». Дівчина думала, що її вже ніколи не пробачать за це, адже можливо, що цього дельфіна вихователька купила, чи їй подарували на відпочинку. За кордоном, чи десь у якомусь місті.

А поки Нелла у сусідній кімнаті ляпала язиком, медсестра повідомила гарну новину – хлопчик розплющив очі.

Ванесса першою пішла провідати свого друга. Заходячи в медпункт, переступивши поріг... Її штовхнула та дівчинка, яка шукала хлопця, що чаклунка знову вдарилася, але в цей раз стегном об підвіконня.

Поки вона підіймалася, дівчинка почала спілкуватися з медсестрою:

- Ну що, як там Чарлі?

- Поки все нормально, єдине, що укус буде довго загоюватися. Його треба буде частенько мастити спеціальним кремом, щоб швидше вивести отруту.

Чарлі повільно заплющив та знову розплющив очі. Поки він бачив тільки розмите зображення, згодом зір поступово повертався.

- Ааа... Де я?... – відійшовши від сну спитав хлопчик.

- А, тебе вкусила змія, в тебе потрапила її отрута, я тебе знайшла у парку під деревом вже майже не живим... Потім ти попав до рук лікаря, й поки ти живий.

Чарлі слухав це з дуже здивованим обличчям, що й щелепа ледь не відпала. Проте він усміхнувся, що його врятували. Біля його ліжка висіло дзеркало, де він розглядав свою набряклу червону шию.

Медсестра дала йому крем, яким він має користуватися щонайменше найближчий місяць.

Ванесса відійшла від дверей, бо вже не бачила сенсу заходити туди. Потерпілому треба відпочити. А самій було цікаво, що у кожної дитини з їхньої групи був кулон з якимись іншими елементами, а в Елізи його не було.

Кулон, який тоді отримала дівчинка для пошуку Чарлі, належав їх доглядачці. Це дуже здивувало її, бо Елізу можна було підозрювати, що вона таємний агент, який слідкує за нащадками магічного сімейного дерева.

Чаклунка захотіла завести собі якогось друга, який міг би її вислухати та не казав би дурниць. У ботанічній кімнаті Ванесса знайшла вільний глечик, ґрунт, три насіння для троянд. Все закопавши, поливши водою, вона поставила руки перед глечиком й почала чаклувати. Серйозно напружившись, спрямувавши думки тільки на квітку, з маленьких зерняток почали проростати зелені стеблі, які поступово збільшувалися, стали темно-зеленими. Вона сиділа, поки квітки не почали формуватися. Тоді дівчина зупинилася, й лягла спати. Магія дуже швидко та сильно витрачає енергію.

Поки вона спала, у кімнату забігла Еліза й почала щось шукати. Маленькі ручки лізли усюди, навіть туди, де не треба бути. Хоч Ванесса й досить міцно спала, вона все одно відчувала, наче хтось лазить у її валізах. Еліза досить довго щось шукала, не могла знайти чогось, чи просто перекопала всі речі дівчини. Ванесса прокинулася дуже швидко – хіба відпочинеш, коли біля тебе розкопки скелетів динозаврів влаштували?! Еліза побігла з кімнати, а у руках була куля, дуже схожа на те, що було у Ванесси. Тепер найголовнішим було те, щоб магічна куля не розбилася, бо саме це допомагає дівчині контактувати та тримати зв’язок з рідними. У сусідній кімнаті, куди втекла мала була уся група. Хвилюванню Ванесси не було меж.

- Гей! Дивіться, що я знайшла! – Еліза представляє усій групі свою знахідку.

- Ого, що це? – питають діти.

- Це якась незвичайна кулька, спробуймо з нею погратися!

Ванесса підіймається з ліжка та біжить у ту кімнату.

- А де ти знайшла це?- запитала дівчинка в Елізи.

- У сумці Ванесси.

Дівчина стояла біля них, і в один момент просто вихопила кулю у руки. Але Чарлі, у якого знову з’явилися щупальці та яскраві очі, видирав рученятками цінність. Його очі пломеніли, як прозорий зелений вогонь.

Вихователька підійшла до дітей, й почала роздивлятися кульку, яку телепатією взяла собі.

- Ого, вона така блискуча! – радісно казала Нелла. – це чиє?

- Моє. – відповідала Ванесса.

- Дуже гарно...

Вся група, навіть кухарка з кухні роздивлялася ту кульку.

- Вона надзвичайно гарна... Але я ніколи не забуду те, як ти розбила мого дельфіна! – погляд наглядачки став лютим, а після цих слів діти сердито подивилися на дівчину. – за свої дії треба відповідати, тож...

Нелла підняла кульку вгору, та відпустила її вниз. Чаклунка швидко схопила руками кульку, та необережно підковзнулася. Чарлі встав над нею, й щупальцями почав вихоплювати кульку та лізти в її очі...

Раптом Ванессу потягнуло вниз, й вона прокинулася у себе в ліжку. Щоб такий кошмар наснився, треба багато нервуватися. Вона перевірила кульку у своїй сумці – на диво усе було на місці.

Повернувшись на другий бік, біля неї стояла Еліза. Роздивлялася троянду на підвіконні. Всередині знову все захолонуло: «Ну чого вона тут лазить?!».

Трішки послідкувавши за малою, дівча побігло до іншої кімнати.