Пройшовши через стільки випробувань, вона знову повернулася до цього будинку, де жив вбивця. Спочатку дівчина роздивилася усі кімнати, добре знала про таємні ходи та таємничі кімнати. Випадково її погляд впав на її зап’ястя, на якому з’явився браслет кольору рожевого золота з підвіскою у вигляді королівської корони з пелюстками з ювелірної емалі.
Матір малюків дивилася на таємне дівча з великим горем, нікому не відомо скільки дівчина ще тут буде. Біля сусідньої кімнати, де сиділа малеча та гралася в іграшки, пройшла Ванесса, яка дивилася на них з усмішкою. Та для них вона була дивною, видно їх батько все-таки розповів про неї та свої спроби нашкодити дівчинці. Чаклунка дуже хотіла повернутися додому та побачити свою мрійливу, сміливу та єдину маму, улюблену сестричку, добру бабусю, комфортного Майкла та свого тата – найсильнішого чоловіка у її житті.
Та поки дівча літало у думках, вона зупинилася біля таємного входу до складу рушниць Джеффа, звідки він щойно вийшов.
- Добрий день... – хижо дивився на дівчину чоловік.
Ванесса нічого не відповіла, крім того, що подивилася у сторону. Джеф одним оком глянув на її блискуче зап’ястя, де помітив браслет. Його очі загорілися, як ті вуличні ліхтарі серед темного вечора.
- Ой... А що це у тебе на руці?... Хочу подивитися... – хижо посміхаючись казав чоловік.
Виходу не було. Дівчина зробила крок назад, та сховала руки за спину, щоб він не звертав увагу на її прикрасу. У її очах був біль, який скоювала рішучість.
Джеф повільно підходив до неї, а вона відходила все далі й далі. Дівчина була вже майже біля стіни, та подивилася на сходи, на яких чоловік вдало замаскував вибухівки.
- Що, думаєш гарно продумав план, як нашкодити мені? – із впевненим голосом промовила вона. – Ти заплатиш за те, що зробив для природи та мене!
- Що ти кажеш? – жартуючи сказав він. – Ти беззахисне дівча, яке вже давно залишилося без сім’ї та шансу на життя!
Вона думала йому заперечити про сім’ю, адже її дійсно вдома чекали рідні люди, та хіба їй потрібно щоб хтось знав, що там у неї вдома відбувається?
- Беззахисні тут усі, хто вважає себе сильнішим за те, що створювалося роками природою, і гине від ваших рук!
Після цих сильних слів однією рукою Ванесса створила бар’єр між собою та іншою частиною будинку. З її очей виходив вогонь розплати, яким вона підпалила сходи, які миттю почали розриватися вибухівками. Рослини, які проросли крізь підлогу знизу створили справжні джунглі, де були замуровані діти. Матір з сусідньої кімнати почала верещати на весь дім:
- Джеф, вижени ту відьму з нашого будинку, та дай спокійно прожити день! – благаючи кричала Марі, й одразу вхопила у руки рушницю.
На плечі у Джеффа був чохол з сотнею патронів, які зручно було діставати для зброї.
Рослини Ванесси були незвичайними: у кожної була своя кусюча голівка, яка могла легко вхопити та покусати людину. Джеф старанно цілився у голівку кожної квіточки, і зовсім не помітив, як його вкусила одна кусака з надзвичайною отрутою у щелепі. Вже за хвилину Джеф не міг контролювати свої дії, та стріляв куди попало. Ванесса швидко вискочила через вікна на вулицю, поки почала чути крики та гучні постріли у цьому складеному будинку. Дорога була тільки одна – до її першої зупинки.