Розділ 7

- Де ви знайшли її? Може це якась циганка, а ви її прийняли як звичайну безпомічну людину.

- Вона лежала у покинутій цегляній кімнаті, спочатку ми подумали, що вона спала. Ми її випадково розбудили й запропонували побути у нас.

- Мм, чого вона не йде до нас? – задумався Джеф. – Я її покликав 10 хвилин тому, вона була у нашій вітальні на третьому поверсі.

Ми ризикуємо нашою небезпекою… Та, кому це важливо? – Марі відвела погляд у сторону.

По сходах до них спустилася дівчина. Вона чула їх розмови, її мозок кипів від купи інформації, яку вона не могла переварити.

- Сідай…- відсунув для неї стільчик Джеф.

Погляд красуні був спрямований на справжній королівський обід. Салат з яйцями та суп з м'ясом. Їсти вона досі не хотіла.

- Може я трішки пізніше поїм? Я не голодна.

Джеф готував чай, стоячи спиною до людей. Він вправно взяв чайною ложкою якийсь порошок, й додав трішечки у чашку з чаєм.

- Я не п'ю з цукром! – голосно сказала Ванесса, знаючи, що то геть не цукор.

- Я нічого не додавав, їж спокійно!

 Дівчина подивилася на той чай без розуміння, нащо взагалі погодилася на це. А раптом це змова? Самі батьки цих дітей якісь підозрілі, мама дуже тиха, тато якийсь липучий та намагається кудись заманити. Ванесса встала зі столу, й пішла до своєї кімнати.

Вже сидячи на своєму ліжку, вона писала свої думки у блокнот кольору стін її тимчасово кімнати. Писала вона швидко, тож потім лягла спати, і наче нізвідки з її шафи вийшов Джеф з якимось маленьким пакетиком у руках. Він підійшов до столу, де лежала склянка з водою, яку пила Ванесса. Тихо перемішуючи, він втік знову у якусь кімнату за шафою.

Наступного дня, без ніякого поняття, що вона робить вдома у вбивці, вона вирішила спробувати зайти у ту кімнату за шафою. Відкривши шафу, вона знайшла ту ручку, потягнула, й пролізла у темний холодний тунель. Спустившись по сходах, вона опинилася у зеленій кімнаті, на стелі висіли лампи з цікавими візерунками. Випадково наступивши на маленький підйом на підлозі, зі стін виступила шафа, де висіло багато рушниць та зброї, біля яких було багато різних патронів. Ванесса стояла наче статуя. Ззаду сюди зайшов Джеф:

• Що ти тут робиш?!- вигукнув Джеф, у якого на плечі висіла пов'язка для рушниці.

Ванесса перелякано дивилася на Джеффа.