Розділ 3

У тому ж самому ліжку, де єдине що змінилося це ковдра, дрімала вже 12- ти річна Ванесса. Її великі зелені очі стали ще більшими, довге руде волосся стало трішки коротшим, вона вже не була дитинкою.

Ванесса вчилася вже у сьомому класі своєї чаклунської школи, і серйозно взялася за вивчення езотерики, щоб крім своєї стихії вирощувати рослини вміти керувати реальністю. На жаль, вона більше не дружила зі своїми подругами, бо ті її сильно зрадили майже у той момент, коли надія була тільки на них… Та Ванесса була щаслива, що її вільний час вже не витрачає на пришелепуваті розмови про хлопців зі старших класів, це не в її інтересах, вона серйозно взялася за навчання.

І хоча вона вже і не мала шкільних подруг, а Елліна ще більше почала її зневажати, і поки вона дружить тільки зі своєю мамою, і сестричкою. Теж непогано.

Тепер вона цілими днями сиділа за вивченням нового матеріалу, змінилася не тільки ззовні, а й внутрішнє.

Вона досі вдягала чорну мантію, досі розчісувала своє довге руде волосся, досі збирала свій чорний портфель на навчання.

На вулиці була готична, туманна, мертва осінь. На деревах не залишилося жодного листочка, а худі вітки у темряві нагадували скелет дуже худої людини.

Через туман виднілися тільки ці дерева, а інше треба було розглядати раніше...

Сідаючи у ліфт для телепортації до школи, Ванесса досі думала тільки про одне:

- Чи зможу я щось змінити, чи воно зміниться самостійно?...

Не минуло й години, як вона вже проходила тими ж коридорами з височенними стелями, а на стінах досі висіли ті картини з відмінниками цієї школи. Сходи так і залишилися мармурними. Проходячи біля кабінету вчительки її улюбленого предмета, вона побачила високу полицю, де лежали воскові свічки на чорній підставці, чорний череп з золотим надписом «Він належить Гарфілду Бену». А маленький помаранчевий гарбузик розфарбовував полицю.

Зайшовши до класу на перший урок, вона сіла за парту, і діставши підручники повернулася до парти, де раніше сиділи її подруги. Тепер там ніхто не сидить, а в кінці класу дівчата весело розмовляли з іншими. Тепер Ванесса ні з ким не дружила. Їй було байдуже на оточення, вона вчилася для себе.

- Учні, на сьогоднішній урок я казала принести сушене листя для нашого експерименту. Ми будемо готувати цікаве зілля Рубена. Спочатку я усе поясню, і ви почнете працювати – казала Азалія Маркус, вчителька з мистецтва творіння.

- А Ви казали щось принести? – зі здивованим обличчям запитав хтось із задніх парт - Я вперше чую!

- Це не мої проблеми, якщо ви не підготувалися до уроку.

У кожного на парті був глечик, у якому учні мали виконувати завдання. Одна учениця принесла із собою пакет сушеного листя, і змогла поділитися з іншими.

- Перед собою ви бачите глечик, палітру, листя, паличку, і воду. Беремо воду, і додаємо крапельку у глечик.

У класі промайнув звук, наче хтось вже розлив ту воду на підручники.

- Беремо листя, і акуратно кладемо у воду. Бачите, яка реакція відбувається?

Із задніх парт пішов дим, а учень став брудненьким.

- Візьміть паличку, і перемішуйте. Має вийти перламутровий зелений слиз. Додаємо більше листя, і коли суміш буде зовсім густою, розбавте так, щоб рідина мала структуру води.

 Через 15 хвилин усі старанно працювали, звичайно крім тих, кому ця магія не здалася.

У глечику Ванесса замісила усе, як сказала вчителька. Проте її суміш зовсім не була схожою на те, що вийшло у вчителя.

Якщо щось не вийшло, кажіть.

- У мене не вийшло зробити суміш рідкою, вона густа.

- Зараз підійду.

Як виявилося, Ванесса додала дуже мало води у суміш, і забагато листя. Часу на перероблення у неї нема, тож практичну роботу зробить в наступний раз.

Вчителька побачила, у кого вийшло, і попросила усіх стати у коло. Меса була однією з тих, у кого вдалося виконати завдання. Тому вчителька перелила її зілля у маленьку скляну пляшечку, і попросила усіх послухати.

- Меса змогла отримати необхідний результат, тож, давайте все ж таки використаємо зілля. Месо, я використаю зовсім трішки, потім використовуй як захочеш – тихенько сказала Месі Азалія Маркус.

Вчителька взяла рідину, яка вдалася у Меси, та взяла простий олівець.

- Суть зілля у тому, що воно може змінювати колір або структуру речовини, обов'язково використовуйте силу думки, у вас все вийде. Буквально крапельку рідини у воду, бачите? Вона стала того ж самого кольору, що й зілля. Кладемо олівець, і загадуємо колір.

Вода почала проникати у зелений олівець, який поступово ставав помаранчевим. Азалія Маркус віддала зілля учениці, і продемонструвала, що олівець поновив свої властивості. Та з часом, коли властивість зілля витрачалася, процедуру треба було повторювати.

Вже через п'ять годин Ванесса вже була вдома. Сьогодні вона була дуже втомленою після школи, тепер без друзів вона зовсім не та, якою була раніше.

Мама покликала дітей на кухню вечеряти. З кухні йшов приємний запах теплого супу з зеленню. Ванесса дивлячись у вікно згадувала про те, що усе тільки починається. Згодом вона стане головним магом у сім'ї, що для неї було важливо. Вона обережно нахилилася до супу, щоб не занурити у нього свій кулон з сушеною трояндою, який допомагає їй використовувати свою стихію. Вікторія спокійно дивилася у куток, згадуючи сьогоднішній день. Усі тихенько поїли й полягали спати.