Розділ 3

У тому ж самому ліжку, де єдине що змінилося це ковдра, дрімала вже 13- ти річна Ванесса. Її великі зелені очі стали ще більшими, довге руде волосся стало трішки коротшим, вона вже не була дитинкою.

Ванесса вчилася вже у сьомому класі своєї чаклунської школи, і серйозно взялася за вивчення езотерики, щоб крім своєї стихії вирощувати рослини ще вміти керувати реальністю. На жаль, вона більше не дружила зі своїми подругами, бо ті її сильно зрадили майже у той момент, коли надія була тільки на них… Згодом вона зрозуміла, що її вільний час вже не витрачає на пришелепуваті розмови про хлопців зі старших класів - це не в її інтересах. Дівчина серйозно взялася за навчання.

І хоча вона вже і не мала шкільних подруг, а Елліна ще більше почала її зневажати, і поки вона дружить тільки зі своєю мамою, і сестричкою, що теж не погано. Уважно вивчала новий матеріал. І сама не помітила, як змінилася не тільки ззовні, а й внутрішнє. Ванесса досі вдягала чорну мантію, досі розчісувала своє довге руде волосся, досі збирала свій чорний портфель на навчання.

На вулиці була готична, туманна, мертва осінь. На деревах не залишилося жодного листочка, а худі вітки у темряві нагадували силует дуже худої людини. Через туман виднілися тільки ці дерева, а інше треба було розглядати раніше...

Сідаючи у ліфт для телепортації до школи, Ванесса досі думала тільки про одне:

- Чи зможу я щось змінити, чи воно зміниться самостійно?...

Не минуло й години, як вона вже проходила тими ж коридорами з височенними стелями, а на стінах досі висіли ті картини з відмінниками цієї школи. Сходи так і залишилися мармурними. Проходячи біля кабінету вчительки її улюбленого предмета, вона побачила високу полицю, де лежали воскові свічки на чорній підставці, чорний череп з золотим надписом «Він належить Гарфілду Бену». А маленький помаранчевий гарбузик урізнобарвлював полицю.

Зайшовши до класу на перший урок, вона сіла за парту, і діставши підручники повернулася до місця, де раніше сиділи її подруги. Тепер там ніхто не сидить, а в кінці класу дівчата весело розмовляли з іншими. Ванессі було і трохи сумно  що ні з ким не дружила, і також байдуже на оточення.

- Учні, на сьогоднішній урок я казала принести сушене листя для нашого експерименту. Ми будемо готувати цікаве зілля Рубена. Спочатку я усе поясню, і ви почнете працювати – казала Азалія Маркус, вчителька з мистецтва творіння.

- А Ви казали щось принести? – зі здивованим обличчям запитав хтось із задніх парт - Я вперше чую!

- Це не мої проблеми, якщо ви не підготувалися до уроку. Я попереджувала.

У кожного на парті був глечик, де учні мали виконувати завдання. Одна учениця принесла із собою пакет сушеного листя, і змогла поділитися з іншими.

- Перед собою ви бачите глечик, палітру, листя, паличку, і воду. Беремо воду, і додаємо крапельку у глечик.

У класі промайнув звук, наче хтось вже розлив ту воду на підручники.

- Беремо листя, і акуратно кладемо у воду. Бачите, яка реакція відбувається?

Із задніх парт пішов дим, а учень став брудненьким.

- Візьміть паличку, і перемішуйте. Має вийти перламутровий зелений слиз. Додаємо більше листя, і коли суміш буде зовсім густою, розбавте так, щоб рідина мала структуру води.

Через 15 хвилин усі старанно працювали, звичайно крім тих, кому ця магія не здалася.

У глечику Ванесса замісила усе, як сказала вчителька. Проте її суміш зовсім не була схожою на те, що вийшло у вчителя.

- Якщо щось не вийшло, кажіть.

- У мене не вийшло зробити суміш рідкою, вона якась густа. - дівчині здавалося, що зілля виходить зовсім не правильно.

- Зараз підійду.

Як виявилося, Ванесса додала дуже мало води у суміш, і забагато листя. Часу на перероблення у неї нема, тож практичну роботу зробить в наступний раз. Вчителька побачила, у кого вийшло, і попросила усіх стати у коло. Меса була однією з тих, у кого вдалося виконати завдання, Тому вчителька перелила її зілля у маленьку скляну пляшечку, і попросила усіх послухати.

- Меса змогла отримати необхідний результат, тож, давайте подивимося, як ним користуватися. Месо, я використаю зовсім трішки. – тихенько сказала учениці Азалія Маркус.

Вчителька взяла рідину, яка вдалася у Меси і шкільний олівець.

- Суть зілля у тому, що воно може змінювати колір або структуру речовини. Обов'язково використовуйте силу думки і все вийде. Буквально крапельку рідини у воду, бачите? Вона стала того ж самого кольору, що й зілля. Кладемо олівець, і загадуємо колір.

Вода почала проникати у зелений олівець, який поступово ставав помаранчевим. Азалія Маркус віддала зілля учениці, і продемонструвала, що олівець поновив свої властивості. Та з часом, коли властивість зілля витрачалася, процедуру треба було повторювати.

Вже через п'ять годин Ванесса вже була вдома. Сьогодні вона була дуже втомленою після школи, бо не залишилося друзів, ще й на уроці не вдалося виконати завдання і як дурепа вдома буде зробити. А її минулу подругу ще й похвалили перед усім класом, це юуло дуже образливо.

Мама покликала дітей вечеряти. З кухні йшов приємний запах теплого супу з зеленню. Ванесса дивлячись у вікно згадувала про те, що усе тільки починається. Згодом вона стане головним магом у сім'ї, що для неї було важливо. Обережно нахилилася до супу, щоб не занурити у нього свій кулон з сушеною трояндою, який допомагає їй використовувати свою стихію. Вікторія спокійно дивилася у куток, згадуючи сьогоднішній день. Усі тихенько поїли й пішли спати.