Розділ 2

Осінь - така атмосферна пора року, що на американське осіннє свято Гелловін краще можна відчути цей готичний, химерний, серйозний дух.

Ванесса розчесала своє довге руде волосся, з якого можна було плести довгі та пишні коси. Відкривши шафу, вона витягнула довгу чорну мантію з емблемою її факультету. Вона вчиться у школі, де крім звичайних предметів вивчають магію та розвивають здібності своїх учнів. Сьогодні для її уроку знадобиться перо птаха, яке вона зварила у спеціальній рідині, яка допомагає позбутися паразитів та набрати перу магічну енергію.

Вже у школі, проходячи довгі коридори, наче побудовані гігантами з високими стелями, цегляні сходи, що зникали під час проведення уроків (щоб учні не бігали по школі, вчитель може відкрити при необхідності кімнату, нема чого хвилюватися). Її мантія трішки підіймалася від легкого вітру, Ванесса вже зайшла до свого класу, де сьогодні мав пройти урок по землеведенню та флористиці. Їй дісталася стихія справжньої природи, вона за 15 хвилин могла змусити троянду повністю розкритися, та це треба робити обережно, бо витрачається багато енергії з тіла.

Вчителька привітала ученицю, а на партах вже лежали предмети для дослідів. Ззаду на Ванессу вибігли її найкращі подруги - Арія та Меса:

- Де ти так довго була?- з радісною посмішкою в обіймах запитала Меса Ванессу.

- Ти здогадуєшся, яка у тебе стихія?- поцікавилася Арія.

- Я довго розглядала нашу школу, ці шикарні сходи та високі стелі. Я вже знаю, що у мене стихія землі - по черзі кожній відповідала Ванесса.

Перші уроки з цією вчителькою, місис Бровн проходили у непоганому ритмі, з розумінням що треба робити. А останні уроки були такими нудними, що Генрі за останньою партою ледь-ледь уловлював слова вчительки, аби не задрімати на м'якій мантії.

Місіс Бровн розповідала, що батьки ще з народження дитини знають, яка у неї стихія, а вже потім або одразу кажуть та розвивають, або чекають, поки це зробить хтось інший.

У кожного на парті був глечик з помаранчевою водою, у яку треба було кинути перо, а потім занурити чарівну паличку, щоб визначити колір води, який збігався зі стихією.

Яким цікавим моментом була реакція третього класу на свої справжні стихії. Арія ніколи повірити б не могла, що може розвити здібність керувати водою, Генрі міг не торкаючись керувати предметами, а для інших учнів відкривалися нові світи…

Ванесса на відміну від інших не була здивована своєю стихією, вона хотіла мати щось крутіше та прикольніше, бо їй не потрібно було багато займатися ботанікою, вона вважала це непотрібним для себе.

Вже прийшов тихий, спокійний як кіт вечір. Вікторія сиділа у своїй кімнаті лежачи на ліжку, та мріяла про повернення батьків. Цей день видався для неї важким: вона посварилася зі своєю найкращою подругою, якій довірила свою душу… Можливо вони помиряться, а можливо і ні…

Ванесса вирішила випробувати свої здібності: вона посіяла квіточку у маленький горщик, сіла на м'якенький стільчик, та вперлася ліктями у стіл. Руки поставила, наче збирається створити енергетичну кулю - квітка вже за хвилину витягнулася і на ній почали з'являтися перші пелюстки. За п'ять хвилин квітка повністю розкрилася, а Ванесса випробувала свою стихію.

З особистого щоденника Ванесси Табасьйоне:

« Привіт, це письмо тобі, Ванессо, вже дорослій дівчинці, яка ймовірно досягла величавого у магії. Тобі дісталася незвичайна стихія, ти вмієш прискорювати ріст рослин, та я, твоя версія минулого ще не зрозуміла, нащо воно мені. Думаю, що ти змінишся, станеш гарною чаклункою і почнеш дарувати світові чисту екологію та допоможеш цим людству. А поки моя бабуся Лукреція ще буде живою, ти попросиш в неї книгу про чари для дорослих.

Впевнена, ти чудово закінчиш школу й у тебе буде гарне життя, сповнене пригод і добра.».