Розділ 1

Аукціон почався десь годину тому. Марат, або як називали його друзі Марік, помітно нудьгуючи, розвалився на стільці, слідкуючи за процесом. Він чекав лише один лот, який відразу припав йому до душі, коли він гортав рекламку. Не зважаючи на накопичену втому за останній тиждень, виглядав він, як завжди, прекрасно. Навіть розпатлане чорняве волосся було розкидане на маківці якось стильно, «по-модному». Між доглянутими зубами була затиснута зубочистка, яка постійно гуляла з одного куточка тонких губ до іншого. Під строгим костюмом ховався підкачаний у спортзалі торс, а поза Маріка вже не говорила, а кричала про те, що йому набридло дивитись на картини, статуетки та інші антикварні інтер’єрні речі.

Нарешті! Марат стрепенувся та подався уперед на стільці. Ось він. Той кулон. Кулон із червоним турмаліном на золотому ланцюжку. Він не був найдорожчим, але чимось зачарував хлопця. Це буде найкращий подарунок для його дівчини. Почалися торги. Марік був ладен віддати усі свої заощадження за цю прикрасу, але, на щастя, ціну завищили не на багато, і хлопець аж підскочив, почувши «три, продано» на своїй ставці.

Вже ввечері Марік стояв біля будинку Мілани із загадковим пакуночком у руці. На поріг вийшла висока шатенка із блакитними очима. Вона кокетливо поправила своє довге хвилясте волосся, що спадало на плечі, та посміхнулася. На витончене обличчя було нанесено мінімум косметики, та вона дівчині й не потрібна була зовсім. Класичне маленьке чорне плаття на Мілані сиділо просто ідеально.

—Привіт,— цьомнув Марат Мілану у щічку.

—Привіт!— радісно вигукнула дівчина.— Нарешті.

—У мене для тебе сюрприз.

Марік подав дівчині пакуночок, і та відразу почала зривати квітчастий папір. Мілана зрозуміла, що тримає у руках коробочок від прикраси. Марік допоміг дівчині відкрити коробочок і дістав звідти кулон.

—Повернись.

Дівчина розвернулась до хлопця спиною, і Марік надів кулон на тоненьку шию Мілани. Вона узяла кулон до долоні і просто зачарувалася загадковим переливом дорогоцінного каменю. Марат обійняв дівчину за талію, поклавши своє підборіддя їй на плече.

—Тобі подобається?

—Дуже.

—Це, звісно, не каблучка, але я мушу спитати. Ти вийдеш за мене заміж?

Мілана розвернулася і пристрасно поцілувала Маріка у губи.

—То що?— відірвався від поцілунку Марат.

—Так. Так! Звісно!

Хлопець підхопив свою дівчину за талію і почав кружляти. Коли Мілана, нарешті, відчула землю під ногами, вона спитала:

—І коли?

Хлопець незамислюючись відповів:

—Через місяць. Чого тягнути? Відмітимо наші заручини у клубі?

—Авжеж. Тільки Даринці зателефоную.

Марік із Міланою сиділи на диванчику у клубі. Навпроти — Даринка зі своїм хлопцем Артуром. Даринка захопливе дивилася на кулон подружки.

—Цей кулон з історією,— розповідав Марат.— Ще у дев’ятнадцятому сторіччі він належав графині Закревській. За легендою, графиня мала неабияке здоров’я. Тож, сподіваюсь, і у моєї дружини буде таке саме. Закревська була ще тією гулякою. На все сил вистачало.

—А цей кулон дійсно надає сил,— підтвердила Мілана.— Скільки вже гуляємо, а я зовсім не втомилася.

—Хлопці,— сказала Даринка,— ми з Мілою злітаємо до дамської кімнати. Не сумуйте.

Дівчата встали і пішли до туалетної кімнати. Даринка підійшла до дзеркала, дістала губну помаду і підправила макіяж. Мілана стала спиною до рукомийника і взяла до долоні свій кулон.

—Він дійсно цікавий,— відволіклась від свого відображення Даринка.— Ще й графині якійсь там належав.

—Графині Закревській,— нагадала Мілана.

—Слухай, Міло, а раптом ця Закревська якась відьма і наклала на кулон смертельне закляття?

—Ти перечитала фентезі,— засміялась Мілана.

—Не знаю, не знаю.

Даринка поправила волосся та побігла до кабінки.

Мілана розвернулася, аби поглянути на себе у дзеркалі, але замість свого відображення побачила старезну жінку у старовинному вбранні. Дівчина з переляку зойкнула та відсахнулася від дзеркала. Видіння відразу зникло. «Треба поменше коктейлів пити,— подумала Мілана».

—Що таке?— спитала Даринка із кабінки.

—Нічого, все добре.

 Однієї ночі Мілані наснилося жахіття. Вона блукала темним лісом, і все не могла знайти стежку додому. Нарешті з’явилася галявина, але на ній стояла та страшна жінка, яка привиділася Мілані у дзеркалі. Стара підпливла до Мілани, протягнула руки та сказала: «Віддай мій кулон! Він мій!».

Мілана прокинулася мокрою від поту і намацала на собі прикрасу. На місці. Ще було темно, а Марік поруч міцно спав. Стривожена жахіттям, дівчина не змогла знову заснути.

Мілана встала з ліжка та сіла за комп’ютер. Відкривши браузер, вона вдрукувала у пошукач «графиня Закревська». У результатах відобразилася якась історична особа. Не дуже схожа на видіння. Тоді дівчина вдрукувала «кулон графині Закревської». Вона деякий час гортала стрічку результатів і раптом побачила його. Кулон із червоним турмаліном. Той самий. Мілана розкрила статтю і почала читати.