Знаходження кулона. Пригоди Джейка

Джейк притулився до вікна автобуса. Видивляючись пейзажі міста. Лейк-Плесід зустрів його шумом сосен, прохолодним повітрям,  ароматом хвої. Джейк не знав чому обрав саме це місто. Можливо втік із шумного міста а можливо хотів себе побачити в тиші. Автобус спинився біля невеликої автостанції. Вийшовши Джек спинився на одному місці, вдихаючи свіже повітря гір. Його увагу привернула табличка: Лейк-Плесід це - місто де час зупиняється. Він замислився: Чи правда це? Ступивши крок в перед в невідоме, що чекає його попереду. Це місто зустріло його не тільки красою, а Й маленькими будиночками, затишними кав'ярнями і вузенькими вуличками, які нібито відкривають свою минулу історію. Джейк кожного дня блукав по місті видивляючись і знайомлячись з ним. Та не пройшло багато часу, як він уже знайшов затишну і комфортну кав'ярню. Там де завжди пахло спечаним хлібом і смачною кавою. У тому кафе працювала дівчина Емма. Вона була із темно-блакитними очима і білявим волоссям. Коли вона подавала йому каву, вона запитала: Ви не місцевий так? Але він її не відповідав. Та одного разу вона знову це запитала. Він її відповів прихриплим голосом. 
- Так, вирішив змінити обстановку. Лейк-Плесід був відомим своїм маєтком на березі озера. Місцеві казали, що там нібито час зупиняється. Цікавість Джейка була розпалена. Він вирішив сходити туди. Коли він прийшов до маєтку, в його очах блистіло дзеркало яке стояло біля входу у будинок. Коли він почав розглядати плесо, він ненавмисно зачепив його і воно упало склом до низу. Джейк злякався, що розбив його. Він побачив, що за плесом блистів червоний камінь. Джейк почав його діставати, і зрозумів, що це не камінь а кулон. Він замислився: можливо його загубили минулі власники будинку? І забрав його собі. Він не сильно звернув на нього увагу. Джейк навіть не підозрював, що це дорогоцінний кулон. Він сховав його в карман там де в нього було пару зімнятих банкнот. На слідуючий день, Джейк  зайшов у кав'ярню, за столиком сиділи три чоловіки які гучно сміялись.  
Емма сказала: вам як завжди? 
Джейк відповів - так, будь ласка, і ще можна булочку з маком та ізюмом? 
- так, - відповіла Емма. Він почав доставати готівку з кишені, і непомітно з карману випав кулон. Це помітили три чоловіки які сиділи поряд за столиком. Джейк почувши що щось упало на підлогу, подивився і побачив, що це випав камінь. Та відразу його підняв. Три чоловіки знали, що це був дорогоцінний кулон. І здивувались: звідки він його взяв? Емма приготувала каву і поклала булочку в пакетик і дала Джейку. Він подякував, дав готівку і вийшов з кав'ярні. Він сів за столик поряд з кафе. Джейк навіть не підозрював, що ці три чоловіки були грабіжники, злочинці і шахраї. Він поїв, попив ранкову каву і пішов додому. Коли Джейк ішов, він відчув, що за ним хтось стежить.

Він обернувся, але там нікого ну було. 
Джейк прийшов додому. І грабіжники які за ним стежили, тепер знають де він живе. Вони хочуть викрасти камінь. Джейк ввійшов до хати і почав шукати в інтернеті, що це за кулон. Та він побачив, що це дорогоцінний камінь який приносить щастя і любов. Це - червоний бреліант із рубіну. Джейк прочитавши цю новину, схопив і сховав кулон в сейф. Сейф знаходився у спальні за великою картиною. Він приховав камінь і вийшов прогулятись на вулицю ранковим містом. Це побачили три чоловіки, і пішли до нього додому.

Війти в дім їм було легко, так як Джейк забув зачинити вхідні двері. Вони обшукали і перерили всю хату, але так і не знайшли кулон. Вони придумали план. План був такий:
1. Джейк зайде додому.
2. Побачить, що його обікрали.
3. згадає про кулон.
4. Піде туди, де він захований.
5. злочинці дізнаються де він захований, і вкрадуть його. Але ніхто не знав, що у кулона є легенда. Легенда була така: Кулон приносить щастя і любов, але тільки тому, хто справді щиро закоханий або хто його знайшов перший, але якщо ним хтось хоче скористатися не заради того, для чого він призначений, на кулоні може з'явитися прокляття, яке буде приносити втрати рідних, нещастя, недостаток коштів і навіть смерть. У Джейка був старий приятель, який займався вивчанням міфів і легенд. Він вирішив запитати у нього, чи не має у кулона міфу чи легенди. Приятель сказав, що цей кулон не простий. Джейк вирішив після відвідування старого приятеля, піти додому і вдягнути його на шию. Він прийшов додому і побачив, що в його домі хтось був. Він відразу побіг до сейфа в якому лежав кулон. Джейк вдягнув його на шию і нібито відчув його силу. Та план грабіжників не спрацював. Він прибрався в домі і пішов у кав'ярню. Емма дала йому каву, він сів за столик і побачив як вхідні двері відкрилися. Зайшли три чоловіки. Джейк знав: вони прийшли сюди не за кавою. Їхній погляд ковзанув по кімнаті, зупинившись на ньому. 
- Джейк, чи не так? - заговорив грабіжник Сем, підійшовши ближче. Його голос був грубим і холодним. 
- ми хотіли б поговорити з вами. Джейк відразу заховав кулон під рубашку. 
- Не розумію про, що ви говорите, - збрехав Джейк. 
- О, ми знаємо, що ви знаєте, хижо посміхнувся Бен. Із кутка кав'ярні почувся тріск розбитої чашки. Відвідувач який сидів там, вийшов, залишивши Джейка на самоті із трьома чоловіками. Джейк хотів пройти повз. Та Сем різко схопив його за плече. Він згадав, що казав старий приятель. " Кулон захищає, але лише тих, хто достойний. Тримай його близько і пам'ятай: ніколи не давай його жадібним рукам" Джейк схопив кулон із шиї, і сильно зжав його в кулаці. Рука нібито почала горіти. Почало блимати світло. І щось важке заповнило повітря. Бен дивлячись на кулон, очі його раптово наповнились великим і глибоким страхом. 
- віддай його... або ти пошкудуєш, - прохрипів він, в його голосі більше не було впевненості. 
- Хто тепер пошкудує? - запитав Джейк. Він кинувся до виходу, скориставшись їхньою розгубленістю. Після того випадку, у Джейка з'явилось відчуття, таке дивне відчуття. Минуло кілька днів. Все було тихо. Одного разу Джейк пішов до кав'ярні. Він попросив кави. Та раптово його кулон на шиї засвітився яскравим, червоним блиском. Це помітила Емма. 
- Вау, який гарний кулон! - сказала вона. Джейк промовчав. Та в нього в середині нібито щось рухнуло. В нього з'явилось почуття. І він тепер зрозумів, що тоді було після того випадку. Пройшов день. У вечері він пішов у кав'ярню. 
- О, Джейку! - вигукнула Емма. - ти за кавою? - запитала вона. Джейк підійшов до неї, поглянув в її темно-блакитні очі, а вона в його темно-карі. - Ви сьогодні вільні у вечері? - запитав Джейк. Емма спочатку мовчала, через пару секунд вона подивилася на нього, усміхаючись куточками губ. 
- Так, - відповіла Емма, ласкавим і тихим голосом. 
- Ми можемо сьогодні повечеряти? - запитав Джейк. 
- Навіть не знаю, - сказала розгублено Емма. 
- Давайте на ти? - запитав тихим голосом він. 
- Добре, - сказала милим і невпевненим голосом Емма. Вона погодилась. 

Джейк нервово крутив у пальцях меню, намагаючись зробити вигляд, що уважно вивчає страви. Його думки путались в голові: " чи сподобається їй? , чи правильно він зробив? " 
Емма прийшла вчасно. Вона одягла світло-блакитну сукню, яка підкреслювала її очі. Вона сіла навпроти нього, поклавши на стіл невелику чорну сумочку. 
- Це місце виглядає чудово, - сказала Емма, розглядаючи інтер'єр із м'яким світлом і витонченими столиками.
- Радію, що тобі подобається, - радісно і м'яко сказав Джейк, вдихнувши запах ванілі, який асоціювався в нього з Еммою. Тут готують найкраще різотто в місті. Офіціант підійшов до їхнього столика,

майже одразу. Джейк помітив як впевнено Емма вибрала страву. Усміхнувшись йому краєм губ. Її легкість заставляла його ще більше нервувати. - Джейку, я знаю для чого ти мене сюди позвав, сказала ласкова Емма. Його серце покотилося у п'ятки. Та Емма мовчала. Через пару хвилин  вона сказала: - Джейку я відійду на хвилинку, поки страву принесуть? - Так звісно! - відповів Джейк. Коли Емма відійшла, до неї підійшли три чоловіки та не давали їй пройти. - Що ви робите?! Дайте пройти!, - сказала Емма. - Нікуди ти не підеш! - хижо сказав Джейс. Сем приклав до її носа ганчірку із снодійним. Емма хотіла вирватися, але в неї нічого не виходило. Три чоловіки відвезли її до старої будівлі. Джейк почав нервувати тому, що помітив, що Емми довго немає. В нього в кишені завібрірував телефон. Він побачив на фото Емму та адресу на яку, він повинен був прийти. Він прийшов на це місце. Джейк повільно піднявся  по скрипучих сходах старої будівлі, в одній руці він тримав ліхтарик, а в другій пістолет. Темрява тиснула на нього з усіх боків,від чого кожей звук здавався гучніше, заставляючи його серце битися швидше. Десь угорі пролунало скрипіння, схоже на кроки. - Еммо? - голос Джейка розчинявся у тиші. Він увійшов у кімнату, де був запах пилу і цвілі викликав ледь стримуваний кашель. Він поглянув на підлогу, там де лежала  стара лялька - зі зламаною рукою. Її вигляд заставляв заставляв серце Джейка битися швидше і гучніше. Джейк чув як його серце билося чітко і бистро. Цей звук відлунювався по всій кімнаті. Раптом він почув слабкий крик з іншої кімнати, він кинувся туди, відчуваючи страх поступається місцем рішучості. На кахельній підлозі лежала Емма, прив'язана до стільця. Її руки та ноги були обмотані мотузкою. - Відпусти її, - кинув Джейк, стискаючи пістолет у руці. Його голос звучав упевнено, але в середині було напруження. - А якщо ні? - запитав Сем. - Тоді я примушу вас, - наставивши пістолет. На секунду запала глуха тиша. Грабіжники перезирнулися, перш ніж Бен кинувся на Джейка, він відскочив у бік. Зробивши попереджувальний постріл у стелю. Почалася битва. Джейк ухилявся, захищався, і бився, використовуючи всі свої навички. Він знав: часу мало, і якщо він не впорається, то може втратити і Емму і кулон. І тут Сем схопив пістолет і зробив постріл Джейку у плече. - Джейку! - вигукнула Емма. Йому було болячу, та через біль він не здавався. - Все добре! Еммо,  - відповів Джейк.  Він схопив ніж Сема та вистрілив йому в руку. Це помітив Сем і Джейс та ще більше розізлилися. Джейк встав і зжав в руці ніж, а під ногою у нього був пістолет. - Хто наступний?! - впевнено і грубо запитав він.  Джейс побіг до Емми і приклав ніж до її горла. - Або ти віддаєш мені кулон, або... - сказав він. В очах Джейка був страх а в середині пустота. Джейк розгубився... Він схопив кулон із шиї і зжав в руці від страху та розгубленості. І тут не очікувано повітря стало густим і важким. Скориставшись цим, Джейк підійшов до Сема, взяв ганчірку із снодійним яка лежала на підлозі і притулив до лиця. Він зв'язав його мотузкою до стула. Поки Бен сидів, Джейк підійшов до нього з заду і зробив теж саме. Джейс розгубився і злякався. Джейк достав з кишені пістолет і направив на Джейса. - Відійди від неї, - сказав він. Той відійшов. Джейк підійшов ближче і бистро приклав ганчірку до лиця Джейса. Він його теж зв'язав до стула. Джейк підійшов до Емми і ножом розрізав мотузку на її ногах і руках. Вони стояли на сходах старої будівлі, задихані й виснажені, але живі. За спиною залишилися тріскучі доски підлоги, затхлий запах і грабіжники які чекали на поліцію. Ніч була тихою, лише вітер шумів у кронах дерев. Емма нарешті відвела очі від старої будівлі і глянула на Джейка. Її очі блищали від сліз, але голос звучав твердо: - Дякую, Джейк. Якщо б не ти, я б не знаю, що зі мною сталося. Джейк знизив плечима, відводячи погляд у бік. Він завжди відчував себе ніяково, коли його хвалили. - Я не міг залишити тебе там. До того ж, - він посміхнувся куточками губ, - цей кулон для мене дуже важливий. Емма засміялась, легкий сміх пролунав у нічній тиші. Вона кивнула: - Він тобі личить.

Джейк подивився на кулон, який висів у нього на шиї, і обережно торкнувся його.
- Ати в порядку?  - запитав він, змінюючи тему, хоч знав, що це очевидне питання. Емма кивнула, раптом між ними запала не зручна тиша. Вони стояли поряд, так близько, що Джейк міг почути її дихання. Йому здалось, що вона хоче щось сказати, але вагається.
- Мабуть, нам треба йти, - нарешті сказав Джейк, намагаючи зламати напругу. - Так, - погодилася Емма, та замість того, щоб зрушити з місця, вона ще на мить поглянула на Джейка, намагаючись зрозуміти, що він зараз відчуває. Вона відійшла на пару кроків, і Джейк підняв ліхтарик, пішов за нею, але десь у  глибині душі, відчував, що ця не зручна пауза, залишила більше запитань чи  відповідей. Вони йшли стежкою крізь ліс, покидаючи стару будівлю. Тиша навколо здавалася  водночас спокійною і напруженою. Джейк ішов попереду  озираючись назад, щоб переконатися, що Емма в порядку. Її щоки не палали від пережитого, але тепер вона була поруч, що давало йому дивне відчуття полекшення.
- Ти завжди ризикуєш заради людей? - запитала вона, намагаючись порушити мовчання. Джейк посміхнувся  і знизив плечима. - заради всіх - ні. Заради тебе.. здається так. Емма зупинилася, здивуванню його слом, але на її обличчі з'явилася м'яка посмішка.
- Заради мене? - перепитала вона жартома, але її очі стали теплішими.
- Ти особлива, Еммо, - зізнався Джейк,зупинившись і повернувшись до неї. Його голос звучав тихо, але впевнено.Їхні погляди зустрілись, і час здавалось зупинився. Емма відчула, як її серце прискорюється, а слова зависли в повітрі. Вони нібито чекали, хто перший це промовить.
Знаєш, я завжди вважала тебе загадковим, - сказала вона, підходячи ближче.
- Але тепер... мені здається я починаю розуміти тебе.
- І що ти розумієш? - спитав він, дивлячись на неї так, нібито світ навколо перестав існувати.
- Що ти не просто герой. Ти людина яка дбає навіть коли не повинна - її голос затих, і вона посміхнулася.
- Може, це тому, що ти - єдина, хто змушує мене хотіти бути кращим, - відповів Джейк, і його слова прозвучали щиро, без звичних жартівливих інтонацій. Емма не стримала тихого сміху, але її очі наповнились теплом.
- Ти справді унікальний, Джейку, - сказала вона торкаючись його руки. Він відчув її дотик і на мить затримав подих. Це відчуття було не вимовленим, яке ще не стало словами, але вже блукає десь в глибині їхніх сердець.
- Нам треба йти, - тихо промовила Емма, хоч здавалося, що їй зовсім не хочеться рухатися з місця.



-