Чорничні кекси для розлучень

Чорничні кекси для розлучень

200 грамів цукру

3 яйця

200 грамів вершкового масла

1 чайна ложка ванільного цукру

2 чайні ложки розпушувача

250 грамів борошна

1 склянка чорниці

Про те, що Ліна розлучається, чутки ходили вже давно. Але сама подруга лиш відмахувалась від запитань та посміхалась. Психологи кажуть, що це – захисна реакція на біль. Я не психолог, а на ті розумні книжки у мене й часу немає. 

Та коли сьогодні о третій ночі подруга постукала у двері моєї орендованої квартири з валізою та в сльозах, зрозуміла – чутки не брешуть. Ні, ну можливо звісно, брешуть. Але не в цьому випадку. Вона втягнула велику чорну валізу всередину коридору, стираючи рукавом малинової кофтинки, сльози з очей та мовчки потягнулась обійматися. Слова тут були зайві. 

Коли після цілого блістера валерʼянки Ліна нарешті заснула, я оглядала її спокійне гарне обличчя. Ну гарна ж жінка, мов з обкладинки журналу зійшла – розкішне каштанове волосся, натуральне, не фарбоване. Тонкий рівний носик, маленькі тонкі губки та великі очі. Чого лиш тому Олегу не вистачало? 

“Розуму” – настирно повторював внутрішній голос.

І так боляче за подругу, що хотіла простого сімейного щастя. Так прикро, що вона мусить переживати це все. 

Вони були такою гарною парою, такими закоханими. 

Але хто ж знає, що коїться за тими зачиненими дверима? Сама у свої 21 багато бачила? 

Діставши з холодильника масло та поставивши його розтоплюватись, пригадувала як все починалось. Ми гуляли в парку після практики й Ліна діставши з сумочки фотоапарат, який їй подарували батьки, попросила сфотографувати її біля фонтану. Хотіла надіслати фото батькам. Поряд стояли якісь хлопці та один з них подумав, що було б “весело” вкинути Ліну в той самий фонтан.

Власне, з крику і його розбитої губи все і почалось. Ліна в юності займалась карате. Не знаю чи допомогло їй це колись в житті, окрім того випадку, коли вона вкинула його через стегно у той самий фонтан, але з прогулянки вони поїхали до травмпункту разом.

А за пів року почали жити разом. Олег видавався хорошим хлопцем, турботливим, уважним. Завжди зустрічав Ліну з навчання, супроводжував у поїздках.

Вкидаючи цукор та яйця до розтопленого масла, пригадувала якою щасливою була дівчина, коли виходила заміж. Вона обрала найпишнішу сукню з усіх, що ми бачили. Виглядала такою щасливою.. а тепер спить у мене на канапі, після того, як проплакала пів ночі.

Коли тісто було готове, всипала туди чорниці та поставила у духовку. Пекти годину при 180 градусах. 

Ліна прокинулась, коли все вже було готовим. Виглядала втомленою та засмученою, але за звичкою посміхалась.

– Кекс будеш?

– Не хочу, – взявши до рук горнятко з кавою, дівчина забилась в куточок кухонного дивана та поглядала на мене, мов очікувала докорів, – Ти думаєш я дарма?

– Від кексу відмовляєшся? Так. Це ти дарма. Мужики, вони не постійні. А от чорничний кекс на честь розлучення – це святе. Сама подумай – він ніколи не скаже тобі злого слова, ніколи не буде втомлений чи без настрою. А ще його геть не цікавить целюліт на твоїх стегнах. Тож між мужиками та кексом я однозначно оберу його! – дівчина нарешті розсміялась. Щиро та весело, забираючи простягнуту тарілку з випічкою і вдихаючи солодкий аромат.

– Він сказав, що більше не любить мене. І що справа не в мені. Банально. Але я не можу так. Що йому не так? Я намагалась. Робила все, щоб догодити, навіть роботу змінила, щоб не ревнував.

– А це ти дарма, – ніщо так не смакує вранці, як кава з нотками шоколаду. Ех, до біса тих мужиків, – Невже бодай хтось вартий того, аби ти змінювалась? Ти втрачаєш себе, Ліно. Перетворюєшся на його тінь, аби лиш не дивитися в очі реальності. Чого хочеш ти? Що тобі самій потрібно?

– Спокій, – ледь чутно промовила вона, відсуваючи тарілку, на якій залишилось лиш декілька крихт.

– Став себе на перше місце, Лінко. Люди приходять та йдуть, вони мають інші погляди та думки, свої мрії та прагнення. І якщо ти будеш намагатися догодити іншим, коштом власного спокою – то навіщо таке життя? 

В той день ми багато говорили. Про минуле, про теперішнє. Будували плани на майбутнє та жартували, що швидше комета Галлея прилетить двічі за 75 років, ніж я вийду заміж.

І лише коли Ліна пішла подавати на розлучення, я зрозуміла ще один урок.

Від жінок йдуть. Йдуть від хороших, правильних, красивих. Кидають найкращих, ображають ідеальних. Ніхто від цього не застрахований. Але якщо жити в страху бути покинутою – то не варто починати стосунків.

Тобі можуть розбити серце. Ти можеш теж комусь зробити боляче. Але навіть якщо страх затьмарює очі, не варто піддаватися та ставати зручною чи правильною. Просто будь собою. І якщо людина справді твоя – вона буде поряд як би важко це не було. 

Не бійся йти від тих, хто робить тебе нещасною, моя дівчинко. Не бійся залишитися сама, значно страшніше прокинувшись вранці усвідомити, що ти прожила життя з людиною, яку не кохаєш.