Розділ 3. Кухарі та їдаки. Частина 2

Василь відкриває очі і озирається в незнайомому місці. Він лежить на  оксамитовому, рожевому килимі з малюнками котиків. Навколо нього розкидані іграшки, книжки, журнали та одяг. На стінах висять плакати зі співаками та акторами. Збоку, на комоді видніється фотографія дівчини з батьками та собакою. А прямо, на письмовому столі, на підставці,  в потертій шкіряній обкладинці з пожовклими від віку сторінками відкрита книга. На однім із аркушів був зображений котел, що кипить на вогні, а під ним написано список інгредієнтів. На іншому аркуші - двоє людей… цілувалися?

 З вікна доносився шум вулиці та мелькали промені вранішнього сонця.

Василь намагається згадати, як він потрапив сюди, але думки перервав голос над його головою:

Привіт, "красунчик"! - з єхидством у голосі звернулася до нього Арія. Вона звісила голову з краю кроваті та дивилася на нього зверху вниз. Її скуйовджене кучеряве, волосся неслухняними пасмами спадало їй на плечі та обличчя. Незважаючи на бадьорий голос, погляд її був втомленим, а під очима проступали не великі мішки.

- К-х-х-х-р-р-р, - замість слів, із здавленого, незрозуміло по якій причині горла, вирвався хворобливий хрип. Василь спробував вдихнути повітря, щоб прокашлятися, але в той момент коли він це зробив, в грудях слалакнув біль нанече він вдихнув розпечене до біла вугілля.

Дівчина немов фурія злетіла з кроваті до Василя, занесла над ним руки складені в замок та щосили вдарила його в груди. Не дивлячись на її тендітний вигляд сила удару була такою, що Василь перевернувся на бік та скрутився в позу ембріона, а з його роту почала витікати біла густа рідина.

 - Як ти? - спитала Арія, сівши біля Василя та уважно слідкуючи за кожним його рухом. - Не бійся, після цієї процедури, вона кивнула на свій кулачок, зараз все має стати добре… Принаймні, я на це сподіваюся. Не хочеться зганьбити свій рід та сім'ю через мало знайомого хлопця, котрого не змогла врятувала у свій перший навчальний день.

Василь з обережно, почав дихати через ніс. Болі дійсно не стало, але рідина все ще не переставали бігти, а тому він не наважувався нічого сказати.

- От так вже краще, - задоволено мовила Арія. Вона піднялася і попрямувала до письмового столика. Перелистнула пару сторінок у книзі, звіряючись з написаним. 

Повернулася, дістала із прикроватної тумбочки стакан, налила в нього води із кувшина і вставила в нього соломинку. Присіла знову біля хлопця:

- Тобі обов'язково потрібно попити. Обіпрись на мене, я тобі допоможу присісти. - Василь піддавався їх волі, присів та взяв у руку поданий йому стакан. - Пий через трубочку, повільно. Ну і ну, яка ж я все ж таки невдачлива, хотіла подивитися ближче на майстерність людини, що змогла зайняти друге місце на вступному практичному іспиті, яку я випередила на декілька балів, а тут таке… Я розчарована.

- М-м-м-м, - промичав Василь, наче вибачаючись, що не виправдав її сподівань.

- Думала, що нарешті здобула гідного суперника, з яким буде весело мірятися силами, - продовжила Арія, не приділяючи великої уваги звукам, що видавав Василь. - Одним словом - шкода.

- Я-я-я… - тихо видавив із себе Василь.

Не потрібно, бережи свої легені, горло та голосові зв'язки - ще на протязі однієї години тобі потрібен спокій. Рятівне яйце при неправильному приготуванні дуже токсичне для дихальної системи. До мого сорому я не знала як знешкодити дію газу, так як з дитинства його правильно готую.  Думала ми схожі... Благо маю з собою книжку, що подарував мені дідусь, - з неймовірним теплом у голосі мовила вона останнє. - Тож до чого я веде? А, так, побудь у мене з годину, потім йди до себе в кімнату та відлежись день, так ти пропустиш перший навчальний день, але цілковито оговтаєшся. Повір з такими речами краще не жартувати, - з цими словами вона встала захопила рюкзак, закинула в нього пару речей та вийшло із кімнати, насамкінець кинувши у бік Василя чи то сумний, чи то підбадьорливий погляд.

- Вибач і дякую… - тихо, немов мишка сказав Василь, дивлячись їй у слід. Він знав, що вона напевно його не почує, але просто не міг не подякувати.

Після того, як він залишився наодинці зі своїм думками, він став аналізувати монолог Арії. Василь все більше усвідомлював, що нічогісінько не знає, як про цей новий світ, так і про минуле свого тіла...  

"Ці прогалини неодмінно потрібно виправити", - подумав він та сам того не потім, як втома взяла своє і він сидячи задрімав.