Розділ 3. Кухарі та їдаки. Частина 1

– Досить придурок валятися, я знаю що ти притомний!

Василь відкрив очі, він лежав на підлозі у знайомі білій кімнаті.

– Піднімайся ледарю досить протирати мою підлогу! - наказала богиня Міна. 

– Ні дякую, мені і тут добре, - заперечив він та уважно подивився на неї. Її білосніжне обличчя без єдиної зморшки, гострі чорні очі мов перли, волосся кольору вороного крила у формі каре - виглядали як і раніше воістину божественно. Але порівняно з їх минулою зустріччю була одна малюююсінька відмінність. Замість розкішної білої сукні на ній був одягнутий звичайний спортивний костюм рожевого кольору. Якби він не знав, що Міна дійсно богиня, вирішив ви що перед ним супермодель яка вирішила вийти на пробіжку.

– Переставай витріщатися, ти так скоро дірку в мені протреш. І взагалі, я хочу розірвати наш договір. Підстава тому - ти не вмієш куховарити.

– Е, ні! - запротестував Василь. - Ти гадаєш, що я дурний?

– Давай поглянемо на твої дії. Взяв інгредієнт особливого приготування, пошкодив жовток, через що майже не загинув, знову.  Арія звісно молодчинка, але якби вона так не квапилася, моя проблема була б вже вирішена. Відповіла я на твоє питання?

– Добре визнаю, в тій ситуації я дійсно дав маху. Але робота рекламодавцями які хотіли розмістити власну рекламу на моєму блозі навчила мене одній важливій *справі* - уважно читати договори, які я збираюся підписувати. Та в нашому з тобою договорі не було зазначеного тобою пункту.

Міна надула рум'яні щічки і мовила:

– Ти навіть не уявляєш який жахливий світ потрапив. Без вмінення куховарити ти довго не проживеш… Мені тебе шкода. Якщо забажаєш я можу тебе повернути у твій світ. Що скажеш?

Від почутого Василь аж розсміявся, але коли побачив що обличчя богині ще більше побагряніло, він прикрив долонею рота і мовив максимальна спокійна та дружелюбно:

– Міна, ти звісно пробач мене але я не вірю твоїм словам. Задля того щоб витягнути мене у твій світ, тобі знадобилася допомога бога нашої планети Землі, тому мені здається, ти не зумієш виконати цю обіцянку.

Насправді Василь не був стовідсотково впевнений у своїх висновках стосовно сил чи зв'язків богині, однак вирішив взяти її, як то кажуть "на слабо". 

І не помилився. Обличчя богині  аж потемніло від люті. Вона скинула руку, спалах світла, і в ній з'явився знайомих еклер. 

– Хотіла з тобою по-доброму, але напевно доведеться змусити силою, - палаючи люттю, прошипіла вона неначе змія.

– Пункт третій. Сторони зобов'язуються не завдавати шкоди здоров'ю (фізичному чи духовному) одне одному та не змушувати до будь-яких дій проти волі, - процитував Василь.

На Міну було боляче дивитися, її злоба кудись вивітрилася, а обличчя навіть зблідло. Вся божественність з її образу зникла і тепер вона виглядала, як звичайна дівчина всередині якої щось надломилося і вона похитнулася.

Швидким рухом хлопець піднявся з підлоги й схопив Міну за плечі, коли її ноги підкосилися під нею.

– Як ти?

– Без тебе було б краще, - сухо відповіла Міна.

– Якщо можеш розмовляти, то не все так погано.

Василь окинув оком кімнату. Незважаючи на її білий колір, що візуально розширював простір, була вона разів в два більша за його нову кімнату в гуртожитку. Коли він тут опинився вперше, він навіть не звернув увагу на подібний мінімалізм, не до того було. Однак зараз це сильно кидалося в очі. Боги звичайно не прив'язані до матеріального, та все ж…

Василь вирішив відкласти цю "страшну таємницю" на потім та неспішним кроком, підтримуючи Міну за плечі, повів до дальньої стіни з єдиним вікном перед яким стояв один стілець з прямою спинкою.

Вони підійшли до великого круглого вікна і зупинилися. Міна помаленьку сіла на стілець, а Василь так і стояв зачарований видом із вікна. Космос розкинувся перед ним, як безмежний океан темряви, усіяний мерехтливими зірками. Втім незважаючи на пітьму і безмежні світлові відстані, він якимось чином міг спостерігати за всесвітом та його різноманіттям галактик.  Спостерігав за планетами різних розмірів і кольорів, що обертаються навколо своїх сонць. Деякі з них мали супутники, деякі опоясані астероїдами або сірими мерехтливими хмари. Інші були голими і не привабливими. Помітив комети, що залишали за собою світлові хвости, і астероїди, що летіли у хаотичних траєкторіях. Він відчув, як його серце б’ється швидше від захоплення і страху. Василь ще ніколи не бачила такої краси і такої жахливої пустоти одночасно та відчув себе дрібним і беззахисним  перед цим незбагненним простором. Але серед усього цього багатства космосу, одна планета притягувала його погляд особливо. Це була Земля - синьо-зелена куля, що сяяла як дорогоцінний камінь на чорному оксамитовому фоні. Планета, що була його минулим…

– Ого! Це неймовірно! Я не можу повірити своїм очам! Це таке чудове видовище! Як це в тебе вийшло? - схвильовано протараторив Василь, не відриваючись від вікна.

– А, це, - махнула рукою Міна, - стандартний пристрій котрий отримує кожен бог для спостереження, - буденним тоном пояснила вона.

Василь поглянув на Міну оцінюючим поглядом. Обличчя її посвітліло, а щічки знову стали рожеві. Загалом вона прийшла у норму, а тому він наважився задати їй питання, що так і муляло язика.

– Будь ласка, не ображайся, однак як так вийшло, що маючи таку чудернацьку річ, спостерігаючи за тисячами світів, за мільярдами їх мешканців, ти обрала… - великим пальцем він тицьнув собі в груди.