Кульбаба: дід чи баба?
Передзим'я
Дощ тарабанив усю ніч. Набридливо доводив до відчаю, бо заодно натякав, що осінь ще має запаси мокротИ, щоб вихлюпнути й наголову, й під ноги. Нічна музика дощу змінюється на ранкову тональність. Моросить. Зашпори безпардонно залазять у тіло, а сирість безнадією заповзає в душу. Осінь. Пізня. Зі своїми примхами, претензіями до зими. Аякже! Остання, вперто нащупуючи слабкі місця господиньки, то снігом засипле, то морозом ударить. Не жаліє ні запізнілий цвіт хризантем, ні листочків, які ще подекуди залишилися на гостину. Така осінньо-зимова недомовленість наганяє сірість і роздратування.
Місто сновигає сірими вулицями, втоптуючи в мокре листя сподівання на тепло. Бурчить, незадоволене, бо такий природній коловорот уносить сум'яття в його буденну звичність...
... На допомогу осені кидається вітрюган, розганяючи зимову самовпевненість. Не відає, що "На Кузьми й Дем'яна земля санна". Не задумується, що то вже зимі пора підсобляти, бо вона ось-ось стане на порозі і владно обдаровуватиме лиш їй властивими дарунками. Природність.
Галина Гузовська-Корицька.
#4575 в Різне
#936 в Дитяча література
#4376 в Сучасна проза
Відредаговано: 29.05.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
