Вечір опускався на землю червневою спекою. Народ, вирвавшись із лап кондиціонерів, сновигав вулицями міста з надією отримати природну прохолоду. Однак вітер розважливо реагував на людське бурмотіння й ледь уловими порухами старався нагадати про себе. Горобці купалися в пилюці, натякаючи своїми діями на можливу живильність. І не помилилися. Несподівано вийшли на розвідки перші краплини, несміливо запрошуючи до спасіння. Однак, підморгнувши хмаринкам, які умить нависли над землею, вони вдалися до гри, заганяючи всіх під крону дуба, який здався надійним прикриттям. Раптом ударив грім. Він накочувався то з одного, то з іншого боку, глузуючи над людською метушнею. Йому на допомогу летіли блискавиці, створюючи безлад і тривогу. Опам’ятавшись, на допомогу людям кинувся вітер і, взявшись за батога, почав розганяти хмари. Однак дощ, дочекавшись своєї місії, встиг накрити живильною пеленою спраглих....
Живильність.