Стеблинка тягнулася до життя. З кожним днем вона кріпла, пробивалася крізь нахабні бур’яни, які нагло закривали сонце. Людина дивувалася-милувалася тією життєстійкістю, природнім умінням тягнутися до світла. Мабуть, внутрішня сила була тим життєдайним джерелом, яке живило впевненістю у завтрашньому...
День за днем, наливаючись життям, стеблинка усвідомлювала свою рослинну недовговічність, однак, боролася, пробивалася до сонця на страх бур’янам, на радість людині.
Життєстійкість.