Коли ж Герда прокинулась то на неї чекав ветеринар. Сьогодні він був в сумнішому настрої ніж зазвичай. Тому першим що гавкнула вона сьогодні стали слова;
-Ви в порядку?
Але так як і кожного дня їй ніхто нічого не відповів.
Далі день ішой як кожен інший. Сніданок, вигул, новенький.
-А хто ви така?
Поцікавилось щеня породи спаніеля. Але в відповідь нічого не почуло. Вперше Герда навіть не хотіла заговорити з новеньким.
-Він все рівно сьогодні вже піде...
Про себе думала вона, спостерігаючи як цуцик оглядувався. Пройшло так, хвилин з десять, а мордочка песика не закривалась:
-Так де ми? Хто ви така? Я тут буду довго? Чому тут корм не смачний? Я хочу до Лізи...
Аж ось до Герди підійшов ветеринар і повів її до себе.
-Черговий огляд...
Пискнула Герда не розуміючи що її чекало...
Містер Зеленчук (Ветеринар) поставив нашу стареньку на стіл і зв'язав.
-Чекай тут! - Наказав він.
А я що бігти можу? - З сарказмом до себе спитала бродяга.
Аж ось, позаду Герди почулись кроки...
Вона поснула...
Вічним сном...