13. Лазурова хвиля

Зоряна не могла похвалитися успіхами у стосунках. Не так часто вона чула від хлопців пропозицію попрямувати туди, куди веде серце, і подивитися, що з того буде. А проте саме від Євгена ця пропозиція звучала як знущання. Звісно ж, по маршруту він натішиться сексом з нею, а потім скаже щось на кшталт: «Вибач, ми не туди прийшли».

— Ні, — повторяла вона як мантру. — Я правильно вчинила.

Її першим хлопцем був одногрупник Сашко, стосунки з яким впродовж року нагадували те, що у книгах називають світлим першим коханням. Вони гуляли, тримаючись за руки, проводили разом час за кожної нагоди, бачилися щодня. Він ночував у неї, коли дідусь був на чергуваннях.

Зоряна мріяла, що разом з магістерськими дипломами вони святкуватимуть весілля, а потім стануть визначною акторською парою з міцним багаторічним шлюбом. Сашко мав веселу, просту вдачу і, головне, не був авторитарним любителем покомандувати, як її дід. Зоряні все підходило. І, що найпримітніше, все складалося як у найкращих романтичних історіях… Доки одного дня Сашко не сказав, що його почуття пройшли. От просто так. Пройшли — і все тут. Мовляв, він тепер сприймає її як подругу, а не як дівчину, вона його не надихає. Зоряна відпустила. А за рік, святкуючи магістерський диплом, відзначала свою незалежність і тверде рішення стати успішною, незалежною й більше ніколи не вестися на романтичні книжкові сюжети.

Тому коли через рік у черзі до каси в банку вона познайомилася з милим хлопцем-стоматологом Юрою, подумала — ось, саме те, що треба! Тут ніякої романтики, нічого надзвичайного і книжкового, значить, все складеться. Звичайне знайомство, звичайний хлопець — супер!

Юра не мав творчих нахилів і його не треба було надихати. Через чотири місяці він запропонував з’їхатися, але Зоряна з цим не квапилася, хотіла пізнати його ближче. І недаремно. Виявилося, що у Юри повно шкідливих звичок — курити, раз на місяць гульбанити з друзями до посиніння, командувати своєю дівчиною, як своєю прислугою. Одного разу йому не сподобалося, що Зоряна нафарбувалася, іншого разу спробував заборонити їй зйомки в рекламі, бо там її мав обійняти інший хлопець. Фінальним акордом стосунків стала заява:

— Не думай, що як одружимося, робитимеш, що хочеш.

Після розриву Зоряна додала в перелік планів на життя перевіряти хлопців на авторитарність і при перших проявах цієї звички — тікати.

Євген на перший погляд не здався їй любителем покомандувати, але його впертість рівно так само змушувала серденько тріпотіти, як і лякала.

Хай там як, він їй не підходив. Не в останню чергу через Марту.

Вона зателефонувала у першу липневу п’ятницю зранку і попросила приїхати. Ввечері Зоряна вже сиділа на її ліжку й оцінювала образи, які підбирала подруга.

— Орися сказала, що завтра Євген відпочиватиме з друзями у відпочинковому комплексі біля басейну — E***. Знаєш, де раніше озеро було? Ми з тобою повинні там бути! Ти ж вільна? Скажи, що вільна!

Марта підстрибнула до Зоряни, вхопила її за руку і подивилася щенячими очима.

— Вільна, але… Марто, ти впевнена, що це гарна ідея? Послухай, я бачила Євгена…

— Справді? Де? Коли? Він про мене питав?

Марта важко гепнулася на своє м’яке ліжко. В її очах і навіть самій позі було стільки надії, що Зоряна відчула себе останньою зрадницею, бо збиралася розповісти не все.

— Ми з Матвієм виступали на дні народженні дівчинки. Виявилося, що це він замовив нас для хрещениці. Потім батьки дівчинки — брат Євгена Олег з дружиною — запросили мене залишитися на застілля, і я з ввічливості трохи посиділа з ними за піцою. А потім Євген підкинув мене в центр.

— Он воно що… — Марта замислилася.

— А про тебе… ні, не питав.

Зоряна затамувала подих, сподіваючись, що ці слова наштовхнуть Мартк на роздуми і вона спитає, чи не виявив Євген симпатії до її подруги. Тоді можна було б з чистою совістю дати легкий натяк, і Марта, може, відмовилася б від своєї ідеї звабити Євгена.

Але вона тільки зітхнула.

— Не питав, отже… Ну, я все одно спробую. А сім’я його брата яка?

— Олег з Оксаною здаються щасливими, приємними. У них троє дітей… Загалом мила родина.

— От, значить, і Євген на таке здатен! Сама подумай. Його батьки одружені майже сорок років, у брата гарна сім’я. Я думаю, хлопець з такої родини зможе бути гарним чоловіком. Треба тільки переконати його, що я — та сама!

Марта підстрибнула з місця і плеснула в долоні. Покрутилася у блакитній лляній сукні.

— То кажеш, ця сукня найкраща?

Зоряна спробувала нічим не видати свого розчарування.

— Так, ця, як на мене, найгарніша.

— Добре, а тепер допоможи мені вибрати купальник! У мене три! Я поміряю, а ти скажеш, який найкращий.

Оцінюючи дефіляду подруги, Зоряна навіть дала побаченим купальникам назви.

— Чорний скромняга. Ти у ньому супер, як і у всьому, але я думаю, що можна обрати щось яскравіше.

— Червоний бойовий півень. Занадто агресивно. Так, ніби ти точно прийшла спокушати, а не купатися.

— Лазурова хвиля. Ти готова затопити своєю красою. Бери цей!

Марта у лазуровому купальнику виглядала як богиня, що щойно вийшла з морської піни. Візерунки бурхливих хвиль були так вдало покладені на тканину, що робили опуклості тіла ще спокусливішими і об'ємнішими. Підтягнуті сідниці Марти і її другий з плюсиком розмір тільки вигравали в цьому купальнику.

Зоряна відзначила подумки, що в іншій ситуації пораділа б за подругу, запишалася б нею. А зараз просто спробувала заглушити в душі важке передчуття. Євген точно закохається, коли побачить Марту такою! Або принаймні захоче її й запропонує вже Мартиному серцю пошукати спільний шлях з його серцем.

— Супер. Візьму його!

Марта вибігла у ванну перевдягатися. Але не поверталася занадто довго.

Коли ж прийшла у шортах і широкій футболці, на її лиці застигла тривога.

— Щось трапилося?

— Не знаю. — Марта розгублено кліпнула. — Щойно переодягалася, а тут… Ось тут справа в грудях… Щось є. Тверде. Помацай. Мені ж не здається?