3. Гороскоп

— Дивися, я тобі новий гороскоп замовила!

Євген підняв очі на маму, яка важко гепнулася на стілець навпроти. Через прямокутні окуляри вона дивилася на дисплей смартфона, щось гортала.

— Мамо, який гороскоп знову?

Він зітхнув і відкрив свій ноутбук. Наступні пів години можна працювати й тільки вдавати, що слухає.

— Не такий, як минулого разу. Це справжній. Пані Василина не якась-там ворожка! Вона енерготерапевт, таролог, психолог і коуч! Ось, так і написано.

— І людина зі складною гендерною ідентичністю?

— Що-що? — Орися кліпнула очима в бік сина.

— Ну якщо вона — це він. Ти ж сама кажеш, коуч, психолог… Ой, проїхали. — Євген стомлено потер пальцями перенісся, зрозумівши, що мама жарт не зрозуміла.

Вона відмахнулася і далі ткнула носа у смартфон.

— Пані Василина підтвердила, що тобі треба одружитися до тридцяти. Як я й казала! От послухай…

— Наша пісня нова…

Євген відкрив технічну документацію, яку підготувала команда. Спробував зосередитися, але під супровід маминої балаканини літери й цифри розпливалися.

— Ти мене чуєш? Знову зі своєю роботою! Ти можеш відволіктися на кілька хвилин?

— Мамо, — глянув він над ноутбуком, — я пішов з роботи на годину раніше, мчав через все місто, бо ти покликала, сказала, що в тебе тут аврал! Це твій аврал? Новий гороскоп?

— Ну а не аврал? — Орися сплеснула руками. — Тобі у вересні тридцять! А вже червень! І в тебе навіть дівчини немає!

Він похитав головою, промовчав. На роботі зосередитися не виходило, закрив технічну документацію і відкрив браузер.

— Ти ж знаєш, у нашій родині всі шлюби, які укладаються після тридцяти, — нещасні! — вела далі мама. — От хоча б Тарас дядька Петра, твій двоюрідний брат. Одружився в тридцять один. І що вийшло? Через рік розлучився. Потім знову одружився. І знову через рік — розлучення!

— Якщо кожного року шукати собі нову жінку, то ясно, що зі старою доведеться розлучатися.

— А дядько Юзьо? Він в тридцять чотири одружився! Прожив двадцять років з жінкою, а все одно розлучилися. Пішла від нього!

— Угу, і він це тільки через тиждень зрозумів, коли їжа в холодильнику закінчилася. Бо треба було на жінку дивитися, а не в пляшку.

— Ну добре. А Дануся? Твоя троюрідна сестра. Казали їй, поквапся. І що? Вийшла заміж у тридцять з половиною. П'ять років мучилася з чоловіком. Тільки діток народили, і на тобі — розлучення!

— Якби вона вийшла заміж на пів року раніше, це не зробило б її розумнішою і тихішою. Їй глухого чоловіка треба було шукати або такого, який сидить на транквілізаторах, інакший її не витримає.

Євген не піднімав очей на маму. Чув, як вона пирхає від обурення.

— Ой, ну тебе!

Треба просто це перетерпіти. Помовчати. Бо якщо сперечатиметься, розмова затягнеться на весь вечір.

Щоб зайняти чимось голову, відкрив перший-ліпший сайт.

Першим-ліпшим сайтом виявилася сторінка лялькового театру. Ну а що? Може, у ньому прокинулася ностальгія, варто згадати дитинство і сходити на виставу.

— Пані Василина каже, що твоя чоловіча енергія піддалася впливу поганої жіночої енергії, — говорила мама, — і в тебе сформувалася резистенція, ти опираєшся жіночому впливу…

Він не слухав.

Ось вона. Зоряна. На сайті у розділі «Актори» знайшов її фото. Миленька. Хоча наживо ще миліша.

— …А ще тобі потрібні дихальні вправи, відвідування місць, наповнених позитивною жіночою енергією, і спеціальна молитва…

Її шкіра пахла ваніллю. А губи були такими податливими, такими солодкими… Коштувало великих зусиль випустити її з ліжка і стриматися, не попросити залишитися до ранку.

Коли він тільки побачив її очі з-за плеча п’яного придурка, у паху і грудях синхронно смикнулися якісь нерви. Пропозиція, яку частенько робив симпатичним малознайомим дівчатам, злетіла з губ навіть зарано, до того, як встиг все осмислити і ближче познайомитися.

А потім відпускав і підвозив її додому в якомусь трансі. І тільки за нею закрилися двері під’їзду, пошкодував.

— …Ось, я тобі надішлю у вайбер молитву. Це спеціально під тебе написана, дуже сильна енергетично. Треба щоранку перед сніданком молитися. Але не забувай! Я купила її у пані Василини. Заплатила…

Чому, от питання, не взяв у неї номер телефону або соцмережі?

— Скільки-скільки заплатила? — Євген різко брязнув кришкою ноутбука, забувши про все на світі від почутої суми. Не витримав. — Мамо, скільки можна ходити по всяких шахрайках? Я тобі мільйон разів казав — я не збираюся одружуватися ні до, ні після тридцяти. Взагалі! Мені так добре!

— Ти не признаєшся мені! Пані Василина каже, що тобі розбили серце, і ти…

— Ніхто мені серця не розбивав! Втисячне тобі повторюю. Я просто задоволений своїм життям. Я хочу жити так, як живу. Мені не потрібна дружина, діти й оце усе. Розумієш? Я не створений для цього. Не хочу, і крапка. Я визначився. Мене не приваблюють довготривалі стосунки, обов’язки й прив’язаність до однієї жінки. Тема закрита, мамо. — Євген підвівся і почав збирати ноутбук у рюкзак. — Якщо це все, я поїхав додому.

— Чекай! — Орися теж встала. — Ми в суботу їдемо у гості. Дядька Остапа пам’ятаєш?.. Ти маленьким був, вони разом з твоїм татом тоді працювали й на риболовлю разом їздили.

— Пригадую. Передавайте привіт від мене.

— Ми сказали, що ти з нами приїдеш. Він дуже втішився. Будь ласка, поїхали!

Євген примружився.

— Мамо, я вже не маленький хлопчик, щоб їздити з вами до ваших з татом друзів. А, чекай… У дядька Остапа ж дочка була, так?

Мама кахикнула, відвівши погляд.

— Дуже гарна дівчина, між іншим. Марта. І ваші гороскопи ідеально підходять…

— Мамо!

— Ну що «мамо»? Один разок, один разочок мене послухай! Востаннє! Поїдь з нами, познайомся… Ну раптом ви сподобаєтеся одне одному? Це востаннє! Більше нікого тобі не шукатиму!

Він поставив руки в боки. Видихнув.

— Востаннє? Обіцяєш? Якщо я поїду з вами, обіцяєш, що більше не ходитимеш до ворожок, тарологів, енерготерапевтів та іншої нечисті? І на сайтах знайомств мене не реєструватимеш! І більше ні слова мені про шлюб!