Розділ 10. Коли диво приходить пішки

Сніг нарешті випав. Ліс перетворився на справжню зимову казку: гілки ялин вкривалися білим пухом, крижані кристали сяяли на тінях, а морозний повітряний подих пробуджував магію в кожному куточку. Сніг м’яко падав на землю, створюючи казковий килим. Кожна стежка, кожне дерево, кожне створіння відчуло тепло і радість свята.

Миколай стояв на невеликому пагорбі. Тепер вже справжній, бо хвороба його відступила. Усмішка сяяла на обличчі, а очі блищали теплом і добротою.

— Дякую всім, — промовив він. — Завдяки вашій хоробрості, дружбі, турботі і довірі Різдво знову живе.

Соломія дивилася на ялинку, яку вибрала в лісі, і не могла стримати радості. Її мрія здійснилася.

— Це дійсно чудо, — прошепотіла вона.

Мавка сиділа поруч, тепер спокійна і щаслива. Вона відчула, що отримала не лише подарунки, а й увагу і турботу, яких так довго бракувало.

Янголи усміхалися, трохи плутаючись у власних кожухах, але щасливі від виконаної місії. Вони встигли роздати всі подарунки. Лісові жителі радісно вигукували, збиралися навколо ялин і ділилися сміхом та святковим настроєм.

— Тепер все правильно, — промовив Миколай. — Світло, магія і дружба завжди перемагають.

— Чудо існує, — тихо сказала Соломія, — якщо віриш і йдеш вперед, навіть через темний ліс.

І ліс, вкритий снігом і магією, тихо дихав. Кожен кущ, кожне дерево і кожне створіння знали: Різдво пройшло, але його теплий, світлий дух залишиться назавжди.

Ліс засяяв до Різдва. Сніг блищав під місячним світлом, а дерева здавалися більш живими, ніж будь-коли. Тіні більше не лякали, а тіні тварин і янголів перепліталися у спокійному танці світла і тиші.

І так, під сяйвом снігу, з магією, сміхом і світлом, Різдво настало для всіх. Ліс ожив, пригоди завершилися, але пам’ять про них залишилася назавжди…

Соломія прокинулась від запаху хвої. У хаті було тепло. Піч тріщала. Вікна запітніли.

— Бабусю? — тихо покликала вона.

— Тут я, — відгукнулась бабуся. — Не кричи, диво злякаєш.

Ялинка стояла в кутку. Невелика. Гарна. Справжня.

На гілці висіла зірка з картону. Поруч — яблуко. І горіх.

— Звідки? — спитала Соломія. Бабуся усміхнулась.

— Приніс один дідусь…

- Дивно, а як же ліс та його мешканці, Мавка, «Справжній Миколай», невже мені це все наснилося…