А завтра, як і наступні кілька днів Дончук в лікарні у доньки не з’являвся.
Мишко здав аналізи і виявилось, що вони з Аліною сумісні на 70%, тож донором став саме він. Його почали готувати до забору донорського матеріалу. Алінка була дуже рада бачити брата, але багато часу разом вони проводити не могли, тому що її також готували до трансплантації і вона була дуже слабка від ліків.
Одного дня до мене прибігла Іра.
Сашко з’явився в день, коли Аліні робили трансплантацію. Я сиділа на лаві в коридорі біля операційної, а Кир пішов по воду для мене. Колишній чоловік мовчки йшов по коридору лікарні, так само мовчки, став переді мною навколішки, опустив голову мені на коліна і почав розповідати. Виявилось, що Катруся не донька Дончука, Наталя не змогла швидко завагітніти від Сашка, щоб змусити його піти з родини, тому переспала із своїм давнім коханцем. А коли мій колишній вирішив здати аналізи Каті, жінка злякалась, що правда з’ясується, тому віддала дитину на якийсь час тому самому коханцю і звинуватила мене у викраденні. Наша колишня робітниця, Галина Іванівна, випадково побачила підозрілого чоловіка на покинутій дачі по сусідству із нею, який катає такий самий візочок, як був у Катрусі і зателефонувала Дончуку. Колишній чоловік поїхав туди з поліцією і все відкрилось. Наталя наразі була в слідчому ізоляторі. Він подав на розлучення. Сашко розповідав, а ми з Киром, який повернувся із водою, слухали і дивились один на одного. Цієї миті я чітко зрозуміла, що мені все це не цікаво. Зовсім!
Кирило бере мене за руку і заводить в іншу кабіну, щоб спуститись на паркінг.
- Виконуємо вказівки лікаря і їдемо відпочивати, - а Сашко залишається стояти на колінах біля лави.