Глава 15.

• Машо, який я радий тебе бачити! – обіймає мене зять і обертається до мого супутника, - Кир?! Не вірю очам своїм! Але як?
• Заходьте в будинок, - запрошує нас дружина Олексія Тетяна, - Люди з дороги, а ти їх на порозі тримаєш.

Ми заходимо в дім, роздягаємось, вітаємось з дітьми і проходимо на кухню.

• Олексію, я навіть не знаю, з чого почати, - розгублена я, - Стільки всього сталось.
• Починай з початку, - ставить переді мною тарілку із запашним баношем господиня.
• Ми з Сашком розлучились.
• Як?
• Його коханка завагітніла і вони одружились, - пояснюю.
• Не очікував я від нього! – дивується Олексій.
• Ми з Алінкою повернулись в батьківську квартиру і я вийшла на роботу в компанію Кирила. Такий збіг,  - коротку описую події, - Але це все не важливо, - продовжую, - Аліна захворіла.
• Що в неї? – глухо запитує зять наче відчуваючи відповідь.
• Лейкемія.

На кухні застигає тиша.

• Я можу бути донором, - подає голос мій племінник, а його мачуха кладе йому руку на плече, - Я читав, що це можливо.
• Так, саме тому ми й приїхали, - повільно говорю, наче вибачаючись за таке нахабство, - Але ти маєш розуміти, що це серйозне рішення. Найчастіше, це безпечно для здоров’я донора та це досить болісна і неприємна процедура.
• Хіба це важливо, коли мова йде про життя моєї сестри? – серйозно відповідає Мишко, а його тато міцно обіймає його.

За ситним і смачним обідом ми домовляємось, що виїдемо в Київ за годину. Олексій буде супроводжувати сина, він домовився на роботі про кілька днів відпустки. Я плачу і дякую їм.

• Машо, по-перше, ще нема за що дякувати, треба дочекатись результатів аналізів, - зупиняє мене зять, - А по-друге, ми ж сім’я.

Близько 23-ї вечора ми приїхали до мене додому, де на мене чекав наряд поліції з ордером на моє затримання. Я була в шоці! Ситуацію в руки взяв Кир. Він викликав адвоката. Вмовили Олексія з Мишком залишитись в мене вдома, бо їм потрібно було виспатись, щоб зранку їхати в лікарню. А ми з Киром і поліцейськими, поїхали в поліцію розбиратись.

На вході у відділок на мене налетіла Наталя з криками: «Де моя донька?». Кир відгородив мене від неї собою, але жінка не вгамовувалась: «Твоя вмирає, так ти вирішила і мою вбити?».

• Де ти сьогодні була? – не дивлячись мені в очі запитав в мене Сашко.
• Що тут відбувається? – перервав галас адвокат Кира, який саме під'їхав, - В чому звинувачують мою клієнтку?
• Пройдемо до мене в кабінет, - слідчий забрав нас з вулиці й повів до свого кабінету, - Наталя Дончук звинувачує Марію Мироненко у викраденні її малолітньої дитини Катерини Дончук, - повідомляє він нам, коли всі розсілись.
• Що? – одночасно вигукуємо ми з Киром.
• Цікаво, - говорить адвокат, - Коли ж це сталось?
• Вісім годин тому, близько 15-ї години, заявниця гуляла з дитино у візочку в парку неподалік від їх дому як Марія Мироненко вдарила її по голові важким предметом, заявниця втратила свідомість, а коли прийшла до тями, дитини поруч вже не було.
• Цікаво, - повторює адвокат, - А чому пані Дончук впевнена, що це була саме пані Мироненко? Вона бачила її в обличчя? Є свідки? Результати впізнання? Медичне обстеження з фіксацією поранень?
• Більше нема кому це зробити! – кричить Наталя, - Вона хоче пустити мою доньку на органи!
• Ви говорите о 15-й? – перебиває галас жінки Кир, роздивляючись якийсь папірець.
• Так, в заяві вказаний час, саме 15-та, - підтверджує слічий.
• Тоді я вас розчарую, панове, - посміхається мій друг, - Прошу зафіксувати в протоколі, що о 15-20 мою автівку, в якій знаходились я, Кирило Гуменюк, Марія Мироненко, Олексій і Михайло Прокопенки, зупинили за перевищення швидкості на трасі Львів-Київ, що документально зафіксовано протоколом про накладання адміністративного штрафу, квитанцією про його сплату з вказанням місця проведення платежу, запис мого відео-реєстратора і, впевнений, що патрульні поліцейські впізнають Марію.
• Думаю, що ми можемо йти? – спокійно резюмує адвокат.
• Вона могла когось винайняти! – знову кричить Наталя.
• Ви ж були впевнені, що бачили саме пані Мироненко? – зауважує адвокат.
• Та жінка була схожа, - намагається викрутитись нова дружина мого колишнього чоловіка, - Це точно вона організувала! – не здається.
• Послухайте, зараз пів на першу ночі, за останню добу ми проїхали тисячу триста кілометрів, давайте, Ви цю ніч ще пофантазуєте, а завтра видасте нам нову версію? – говорить Кирило, дивлячись на Сашка і Наталю по черзі.
• Тут наші контакти, - кладе візитівки на стіл наш адвокат, - Сфотографуйте протокол і хай хтось зробить копію з запису відео-реєстратора, - звертається він до слідчого, - І між нами, рекомендую перевірити чи був злочин.

Кирило бере мене під руку і виводить на вулицю, адвокат відчиняє двері своєї машини, щоб відвезти нас з Киром по домівках.

• Машо, почекай, - біжить за нами Дончук, - Вибач, я їй говорив, що це не можеш бути ти, але Катюша пропала і вона збожеволіла від страху! І з тобою я не міг зв’язатись! А що ти робила у Львові?
• Сашко, вже пізно і я дуже втомилась, давай поговоримо завтра в лікарні? – припиняю я розмову і сідаю в автівку.