Глава 10.

В перших числах березня я здійснила одне своє невеличке бажання: купила собі нову машину. Такий собі подарунок до міжнародного жіночого дня. За призове місце в конкурсі компанія виплатила мені солідний бонус, а частину вартості нової автівки довелось взяти в кредит. Але я впевнена, що впораюсь і все виплачу. Тепер біля будинку сяяла на сонці моя новенька яскраво-червона Toyota RAV4. А свою стареньку Getz, яка залишилась мені після розлучення, я повністю відремонтувала на фірмовому сервісі, зробила хімчистку салону і винайняла водія, який її відігнав колишньому господарю. На переднє сидіння я поклала техпаспорт і нотаріально завірену дарчу. Дурепа, як сказала моя Іра, яка пропонувала здати її на металобрухт!

На 8 березня Кир, Ігор і Андрійко зробили нам з кумою і Алінкою подарунок – поїздку в Одесу на два дні. Це було круто! Ми поїхали двома машинами, Синенки на своїй, а ми з Аліною на Кировій. Дорогою ми зупинялись в Умані на заправці WOG і їли найдобріші в світі хот-доги, хто зупинявся там, той погодиться! В Одесі ми оселились в Аркадії в готелі на самому березі. В нас були шикарні апартаменти, в яких була закрита тераса з видом на море. Після смачного обіду в ресторані, хлопці повели дітей в дельфінарій, а ми з кумою сиділи в плетених кріслах на терасі, дивились на шторм і пили шампанське з полуницею.

• Ігор з Сашком сильно посварились, - розповідає мені подруга.
• Чому? – цікавлюсь.
• Бо Дончук з ґлузду з’їхав, - відповідає жінка, - Миколай Петрович з ним і так ледве вітається, Ганна Іванівна просто не помічає, він зараз на волоску від звільнення, а такі коні мочить! Про ставлення до Алінки я і зовсім мовчу!
• Сподіваюсь, ти розумієш, що я до цього ніякого відношення не маю? – уточнюю.
• Машо! Це всі розуміють! Ні ти й не Кир! – обурюється Іра, - Скажу тобі більше, вряд чи хтось взагалі має вплив на Миколая Петровича, окрім Ганни Іванівни, звісно.
• Так що там сталось?
• Його кралю приймали в компанію за строковим трудовим договором на рік, - пояснює кума, - Нещодавно термін минув і її звільнили. Все законно! А Сашко просто збісився! Ллє на шефа гидоту за його спиною, а останню угоду з крупним клієнтом злив конкурентам!
• Да ти що? – дивуюсь.
• Ага, - підтверджує Іра, - Не знаю, правда, чи одержав він якійсь зиск від цього.
• А шеф в курсі?
• Ігор думає, що так. Він не втримався і висказав все, що думає про Дончука, - продовжує подруга, - І про роботу, і про тебе, і про дитину! Їх скандал чув весь офіс.
• Мені шкода, - сумно говорю.
• А ти тут при чому? Це не ти підло вчинила з своїм чоловіком! Це не ти підставила компанію, яка тебе щедро годувала багато років! Це не ти підбурювала колег перейти до конкурентів!
• А Сашко і це робив?!
• Так, Машо, - підтверджує моя кума.
• Я в шоці!
• Ми всі в шоці! Якщо раніше в компанії ставились до того, що у вас сталось досить лояльно, то зараз всі на твоєму боці, - стверджує Іра, - Ти і сама це бачила на дні народження Ігоря.
• Бачила, - посміхаюсь і додаю, - А Григорій, чоловік Олени таки замовив в мене їй гарнітур!
• Я була впевнена, що вона свого доб’ється! – цокаємось з подругою бокалами.

Ми ще довго пліткуємо, запиваючи розмови шампанським і в результаті зустрічаємо Кира і Ігоря з дітьми вже доволі п’яними. Я неясно пам’ятаю як притиснулась до Кирила і поклала йому голову на плече, коли ми спостерігали захід сонця, які гарячі були його руки, як міцно він мене обіймав.

Наступного ранку я прокинулась в своєму ліжку. Ми поснідали в ресторані і поїхали гуляти містом. Оперний театр, пам’ятник Дюку Рішель’є, Потьомкінські сходи, морський порт, фунікулер, Дерибасівська. Я була тут сто разів, але кайфую кожного разу, як вперше.

На зворотному шляху, виходячи з туалету на АЗС в Умані, я випадково почула розмову моєї куми і Кира.

• Ну ти й телепень, Гуменюк! – виговорює Іра моєму другу, - В тебе була така нагода, а ти не скористався!
• Я хочу, щоб все сталось на тверезу голову і щоб вона розуміла, що робить!
• В коханні і на війні всі засоби добрі!
• Не для мене, - стоїть на своєму чоловік, помічає мене і замовкає.

Так-так, за моєю спиною точиться змова!