Глава 4.

З наступного дня моє життя кардинально змінилось. Тепер мої дні були розписані практично по хвилинах: працювати повний день, при цьому возити Алінку до школи і на фігурне  катання, зустрічі з психологом, допомагати із навчанням, встигати із домашніми справами, а по ночах я продовжую займатись ілюстраціями для дитячих книжок. Виявилось, що все можливо, головне правильно розставити пріоритети і планувати свій час!

Робота також пішла. Я, відкинувши свою гордість, обдзвонила всіх своїх заможних знайомих, а їх виявилось немало, та запропонувала свої послуги. І люди пішли. А гарні відгуки – найкраща реклама для дизайнера!

Я поверталась в офіс після того як завезла доньку на тренування, коли залунав телефонний дзвінок. Колишній чоловік. Я б його не впізнала, якби не подивилась хто телефонує на екрані смартфона, так змінився його голос.

• Алло! – відповідаю.
• Привіт! – хрипить динамік.
• Привіт!
• Як ви? Як Аліна?
• У Аліни все добре, - відповідаю, - Докладніше розповість тобі вона сама. Її номер не змінився. Подзвони їй, вона сумує.
• А в тебе? – ігнорує мої слова колишній чоловік.
• Сашко, ти у справі? – не витримую.
• Так, - запинається, - Вчора я побачив, що ти забрала не всі свої речі, забула картку. У вас хоч їсти є що?
• Дякую за турботу, але ці речі мені не потрібні, - спокійно відповідаю.
• Це ж твоє? І гроші на доньку, - не розуміє колишній, - І ще платіж за школу повернувся. Сказали, що ти вже все сплатила.
• Мені ці речі не потрібні, - повторюю, - В нас все є. І так, я заплатила за школу.
• Я маю право давати гроші своїй дитині! Ми ж домовились?
• Це ти домовився, але точно не зі мною. Звичайно, ти маєш право давати гроші доньці, але мені вони не потрібні, на свою дитину я зароблю сама. Якщо хочеш, відкрий рахунок на ім’я Аліни і перекидай їх туди. Вона, коли виросте, зможе використати ці кошти на свій розсуд. І подарунки також ніхто не відміняв.
• Навіщо ти так?
• Як, Сашо?
• Невже ми не можемо нормально поговорити?
• Ні, не можемо! Наші розмови закінчились підписом на документах про розлучення. Єдине, що ми можемо з тобою обговорювати – це Аліна. Але про неї я вже все сказала, – спокійно відповідаю.
• Машо, багато пар розлучаються та залишаються при цьому друзями, продовжують спілкуватись.
• Звісно, Сашо, але, мабуть, у них були трохи інші обставини розлучення, - іронізую, - Мабуть, в тих парах чоловік не обманював дружину як мінімум півроку, чесно відповідав на прямі запитання і не робив з жінки дурепу, не виставляв її з дитиною з їх дому протягом доби!
• Я не знав, як тобі зізнатись, - мимрить колишній, - Так склались обставини. І ти ж не на вулицю поїхала, а в окрему трикімнатну квартиру!
• До якої ти, Сашо, не маєш ніякого відношення! І машину я тобі також поверну, - обіцяю.
• Вона твоя за договором про розлучення! – обурюється Дончук.
• Вельми дякую! – ґлузую, - Не потребую!
• Навіщо ти так? – повторює.
• Не маю наміру полегшувати тобі докори сумління, Сашо. Вони ж є? – чоловік мовчить і важко дихає в слухавку, - Мені нема чого тобі сказати. Подзвони Аліні!

Завершую дзвінок, бо не маю сил продовжувати розмову. Припарковую машину в найближчому дозволеному місці й вмикаю аварійки - сльози безперервним потоком скочуються по щоках. Я маю це витримати, перетерпіти, пережити. І колись, обов’язково, настане час, коли я буду байдуже реагувати на Сашка.

            Наприкінці робочого дня в мій кабінет постукали.

• Заходьте, - гукаю.
• Привіт, - з-за дверей з’являється усміхнений Кир.
• Привіт, - посміхаюсь у відповідь.
• Які плани на вечір?
• Забрати доньку з фігурного катання, додому, вечеря, домашнє, - перелічую.
• Ти збираєшся виконувати обіцянки? – перериває мене друг.
• Які? – не розумію.
• Ти обіцяла познайомити мене з донькою, - нагадує чоловік.
• Ти хочеш сьогодні?
• Я запрошую вас на вечерю.
• Ну добре, - погоджуюсь.
• За 15 хвилин біля ліфту?
• Добре.

Їдемо машиною Кирила. За 40 хвилин ми біля спорткомплексу. З дверей як раз виходить Аліна. Машу їй рукою.

• Привіт, - підбігає до нас дівчинка, - А я Вас знаю! – говорить, дивлячись на мого друга, - Ви мамин партнер по танцях! Кирило!
• Це так, - погоджується чоловік, - А ти Аліна, - подає моїй донці руку.
• Я бачила Вас на фотографіях, - потискає руку у відповідь моя дівчинка.
• А мені про тебе розповідала твоя мама.
• Кирило запросив нас повечеряти, - пояснюю Аліні.
• В KFC? – сподівається донька.
• Звісно! – не губиться друг, а я стогну.