Глава 3.

Прокинулась я в бойовому настрої. Наділа свій найкращий діловий костюм, туфлі на високих підборах і чорне кашемірове пальто. З дзеркала на мене дивилась висока струнка чорноволоса молода жінка із переляканими очима. «Мироненко!» - звернулась я до самої себе за дівочим прізвищем, - «Візьми себе в руки! Так ти роботу не отримаєш, а вона тобі потрібна! Тобі треба годувати дитину!» - я кивнула своєму зображенню і пішла підкорювати світ. Спочатку я завезла доньку до школи, а потім поїхала на співбесіду.

Офіс компанії був розташований в історичному центрі міста в нещодавно відреставрованому дореволюційному будинку. Все навколо нагадувало Версаль. Симпатична секретарка не зволікаючи провела мене в кабінет до генерального директора. Нічого собі!

• Ну привіт! – з-за столу підводиться високий атлетичний блондин з блакитними очима.
• Кир?!
• Вір своїм очам, красуне! – сміється чоловік.

Переді мною стоїть моє перше кохання і єдиний і багаторічний партнер по танцях. Навчаючись в школі, я займалась бальними танцями. На першому ж занятті мене поставили в пару з білявим худеньким хлопчиком, Кирилом і з того часу ми не розлучались, аж доки він не поїхав втілювати свою мрію.

• Кир! – обіймаємось, - Але як ти тут опинився?
• Зараз все розповім, - веде мене до дивана, допомагає зняти пальто і запрошує сісти, - Чай, кава?
• Чашку кави, будь ласка, - чоловік передає замовлення секретарці.
• Це компанія мого тестя.
• Так, я чула, що ти одружився! – згадую, - Але ж ти моряк?
• З флоту мені довелось піти.
• Чому?
• Моя дружина, Олена, не могла завагітніти, постійно лікувалась, а мене не було поруч, тож я написав рапорт і от я на березі.
• Зрозуміло. А що твоя дружина? Народила?
• Вона померла, - відповідає.
• Але як?
• Після чергового викидня вистрибнула з вікна. Не догледів.
• О Господи!
• Це сталось два роки тому.
• Мені дуже шкода, - накриваю його руку своєю.
• А як ти? Я чув про Сашу і твоїх батьків, - стискає мою руку, - Прийми мої співчуття.
• Дякую.
• Але в тебе ж чоловік і донька, здається?
• Так, Алінка. Їй 8, - посміхаюсь.
• Отже дитина підросла і чоловік відпустив тебе на роботу? – сміється Кир.
• Ні, чоловік знайшов іншу, а мені тепер потрібно забезпечувати себе і доньку самій, - відповідаю без сміху.
• Ну і йолоп!
• Повністю погоджуюсь! – сміємось, - Ну що, візьмеш мене на роботу?
• А ти познайомиш мене з донькою?
• Це шантаж?
• Звісно!
• Авжеж познайомлю!
• Авжеж візьму!
• Отже ти зараз в батьківській квартирі, - говорить Кирило.
• Звідки ти знаєш? – дивуюсь.
• По-перше, я знаю тебе, а по-друге, я читав твоє резюме, - сміється, а я легенько б’ю його по руці, - А як там Іра? Ви ще дружите?
• У Іри все добре! І звісно ми дружимо!
• Я не уявляю вас одну без одної. Ти знаєш, що я тебе ревнував до неї?
• Не може бути?!
• Ти весь час була з нею!
• Тільки в школі, а після завжди і всюди з тобою! - заперечую.
• Слухай, я такий щасливий тебе бачити! – обіймає мене Кир.
• Мені тебе не вистачало, - обіймаю у відповідь.
• А мені тебе, - погоджується чоловік.
• Пане директор, може Ви мені покажете робоче місце і фронт робіт, нарешті? – розриваю наші обійми і перевожу тему, - І яка в мене буде зарплата, до речі?
• Все по порядку, - Кирило підіймається з дивана, бере мене за руку і веде до столу, відсовує стілець і ми розсідаємось по своїх місцях, - Мені потрібний дизайнер для ексклюзивних прикрас із коштовним камінням, - тон чоловіка змінюється на діловий, - Тобі потрібно буде спілкуватись з клієнтом, робити ескізи за його побажаннями і підбирати матеріали для роботи. А майстри вже будуть втілювати це в життя.
• Зрозуміло.
• І якщо все піде добре, то твоя зарплата тобі сподобається.
• Сподіваюсь.
• А тепер пішли, я тобі все тут покажу.
• А коли ставати до роботи?
• Як раніше.
• З завтра?
• Чудово!

Після екскурсії по офісу і знайомства з деякими колегами, прощаюсь з Кирилом і телефоную Ірі з машини.

• Ну як? – не вітаючись запитує подруга.
• Завтра на роботу!
• Ура!
• Вгадай, хто мій шеф?
• Не знаю, - не розуміє.
• Кир.
• Твій Кир?
• Він не мій, - заперечую.
• Це ж круто! – пропускає повз вуха мої слова Іра, - Але як так сталось? Він же військовий моряк?
• Там ціла драма.
• Ти зараз вільна? Їдь до мене і все обговоримо! – керує моя кума.
• За пів-години буду, - погоджуюсь і розвертаю автівку.