Кубики на льоді

Хлопець з дівчиною сиділи на колінах в снігу. Теплі хутряні капюшони надійно захищали іхні голови від снігового буревію. Між ними, поміж снігу стирчала продовгувата, прямокутної форми, льодяна поверхня. Хлопець дістав маленький шкіряний мішечок і в руку йому висипалось декілька гральних кубиків. Дівчина миттю підсіла поближче, наче очікувала чогось такого, що могло геть змінити її долю.

Один змах зап’ясток і кубики своїми білосніжними кістяними гранями вдарились об лід.

Хлопець зухвало подивився на результат свого кидку:

- От бачиш! Тут серед снігу і холоду не ростуть лимони. В цій місцині немає місця прекрасному,і  будь-яка краса зів’яне тут, а за найгарніше серед цього льоду не вчіпиться око! Тому я не можу взяти тебе в дружини.

Капюшон дівчини понуро опустився.

Хлопець повторив кидок кубиків і демонстративно вказав долонею на результат:

- Знову ж..Серед снігів не відчутні пестливі доторки шовку, з льоду не ростуть п’янкі лози винограду. Я не можу взяти тебе в дружини.

Почервонівшими руками дівчина згребла молочно-білі кубики собі в долоню і кинула їх.

В цій суперечці аргументами вважались результати кидків кубиків, і тепер настала її черга кидати. А вона не збиралась швидко відступати. Поки він сидить тут і сперечається з нею, хоч би що він не говорив - у неї є шанс достукатись до нього, здобути його серце.

Кубики покотились, дзвінко стукаючись об лід. Їх очі зустрілися, наче від протистояння  на кубиках вони перейшли на змагання поглядами.

- Зрозумій же, - почав хлопець, мимоволі подивившись на значення кубиків, - Нам не бути разом. Дівчат треба брати заміж на півдні, бо південна краса найгарніша з усіх. Почуй же! Тут не ростуть лимони й виноград! Тут не прядеться шовк!

Дівчина раптом розсміялась прямо йому в обличчя. Аргументи як стріли одна за одною ранили її серце і від усвідомлення всього, що він сказав, вона вже давно могла б стекти кров’ю. Та він сидів поруч з нею, такий близький, теплий. Вона легко могла уявити тепло під його хутром, торкнутися, відчути його на кінчиках пальців. Він же вперто доказував їй своє, не бачачи істини. Вона ж цю істину вже бачила, як бачила шестикутні сніжинки на своїх змерзлих руках та хутрі.

Задихана від сміху дівчина знову взяла кубики і впевнено кинула їх на лід.

Усміхнулась, побачиши значення і голосно заспівала до хлопця навпроти:

- Гей, хлопче, йди сюди! - дівчина гукала

У повний зріст перед дзеркалом, втішена, стояла

Знала дівка, без тями хлопець її кохає

Давно ж він без взаємності їй в усьому догоджає!

Гарна я, хлопче? - хизувалась довгою косою.

Гарна я хлопче? Пишна вродою?

Біля ніг дівчини корито стояло,

Водою наповнене, з країв траву поливало

Вода чиста і свіжа те корито наповняла

Без нього вона такою чистою не була б,

Без нього нею б не милувались люди,

В каламутній воді ж ніхто не змочить губи.

Стояла дівчина, вертіла косою

Постійно махала в бік хлопця рукою.

Хай бігає за нею, якій їй до нього діло?

Та чому, коли не відгукнувсь він, так понурилось тіло?

Де ж ти ,хлопче, що красу мою так вихваляв?

Виявилось, що ти теж мені потрібен. Куди ж ти пропав?

Коли дівчина закінчила, хлопець нерозуміючими очима дивився на її ще усміхнене обличчя. Усвідомлення важкими кроками наближалось до нього, і вона знала, що саме він зараз відчуває:

- Бачиш? Не тільки ти можеш бути причиною чийогось сорому.

Мораль: люди, що не кохають, все рівно цікавляться людьми, закоханими в них, хочуть того, чи ні. Навіть одностороння закоханість викликає зв’язок. Вірш показує, що ми все рівно тягнемося до людей, що виявляють до нас симпатію. Тому не треба хизуватися відмовою, пафосно кидаючи кубики, бо хоче чи не хоче, а людина все рівно щось відчуває до того, хто в неї закоханий.

Щодо фрази «Не тільки ти можеш бути причиною чийогось сорому»:

Хлопець являвся причиною сорому дівчини, бо викидував кубики і сипав зневажливими аргументами на користь того, що вона недостатньо хороша дружина для нього. Дівчина через це відчувала глибокий сором.

І вона, яка розкрила хлопцю очі, теж стала причиною його сорому, бо він зрозумів як безглуздо виглядає оце розходження між його словами та діями. Він так довго теревенькав про ті лимони та виноград, про красу південних дівчат, що геть забув, що довгий час сидить на колінах у снігу, серед морозної хуртовини, з дівчиною, яку нібито так зневажає.